Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2015 р. м. Київ К/9991/54066/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду міста Полтави від 11 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Полтавського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, треті особи Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення у розмірі визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» .

Постановою Київського районного суду міста Полтави від 11 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Полтави від 11 жовтня 2010 року - без змін.

У касаційній скарзі позивач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив службу в Полтавському обласному військовому комісаріаті на посаді начальника служби захисту інформації. 01 вересня 2008 року йому встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, на підставі довідки МСЕК серія НОМЕР_1 від 18 вересня 2008 року. Наказом військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 19 листопада 2008 року №214 ОСОБА_2 звільнено з військової служби на підставі підпункту «в» пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України( за станом здоров'я).

На підставі рішення Міністерства оборони України від 16 липня 2009 року та відповідно до наказу військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 58212 грн. розрахунок зазначеної допомоги здійснювався на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок, що сума призначеної Міністерством оборони України та виплаченої Полтавським обласним військовим комісаріатом одноразової грошової допомоги відповідає нормам чинного законодавства.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками судів виходячи з наступного.

Статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.

Зокрема, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Таким чином, Кабінету Міністрів України надано право щодо визначення виключно процедури виплати грошової допомоги та підстав для її проведення. А тому при визначенні сум, що входять до складу грошового забезпечення як розрахункової суми грошової допомоги, слід керуватися положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам IIІ групи.

Відповідно до абзацу 5 п.п. 4 п. 2 Порядку (в редакції на час існування спірних правовідносин) грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Враховуючи положення вищевказаних норм Порядку, відповідачем грошову допомогу позивачу було обчислено, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років без урахування положень частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи, застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не постанова Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року, яка звужує поняття грошового забезпечення, визначеного частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 160, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову постанову Київського районного суду міста Полтави від 11 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Полтавського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, треті особи Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати бездіяльність Міністерства оборони України та Полтавського обласного військового комісаріату протиправною.

Зобов'язати Міністерство оборони України перерахувати та призначити, а Полтавський обласний військовий комісаріат виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 36-місячного грошового забезпечення з урахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

судді: С. В. Головчук

Ю.К. Черпак