Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року м. Київ справа № 800/123/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е. Бившевої Л. І. Веденяпіна О. А. Голубєвої Г. К. Шипуліної Т. М.секретаря судового засідання Іванова К.Ю.,

позивач ОСОБА_6

представник позивача ОСОБА_7

представник відповідача Предоляк Н. Ю.

представник третьої особи Стоцький М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Генеральний прокурор України, про визнання рішення протиправним та його скасування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України) від 10 березня 2015 року №11/вп-15 про відсторонення судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від посади.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 березня 2015 року є протиправним та прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача вважає, що при винесенні рішення від 10 березня 2015 року ВККС України діяла в межах та порядку, передбаченими чинним законодавством України. З огляду на наведене, просить відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вважає рішення ВККС України від 10 березня 2015 року законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову, які просили задовольнити в повному обсязі.

Представники Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Генерального прокурора України з позовом не згодні.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та надані докази, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_6 Постановою Верховної Ради України від 03 лютого 2011 року №2990-УІ обраний на посаду судді Печерського районного суду м. Києва безстроково.

10 березня 2015 року ВККС України прийняла рішення №11/вп-15 про задоволення клопотання Генерального прокурора України про відсторонення ОСОБА_6 від посади судді Печерського районного суду м. Києва строком на два місяці.

У вказаному рішенні зазначено, що доводи клопотання Генерального прокурора України про відсторонення від посади обґрунтовані доданими до нього копіями матеріалів кримінального провадження. ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері службової діяльності, передбаченого ч. 2 ст. 375 Кримінального кодексу України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище, що є підставою для відсторонення від посади строком на два місяці.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В межах кримінального провадження передбачено відсторонення судді від посади, яке відповідно до ч. 3 ст. 154 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) здійснюється ВККС України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 154 КПК України визначено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

Отже, не може бути відсторонена від посади особа, яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні.

Статтею 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу.

Статтею 276 КПК України визначений зміст письмового повідомлення про підозру.

Згідно ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Під час судового засідання було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що повідомлення про підозру було направлено позивачу на чотири адреси, про що свідчать відповідні квитанції, але жодна із цих адрес не відповідала фактичному місцю реєстрації та проживанню позивача. Зазначене підтверджується відміткою в паспорті позивача, якій був наданий для огляду колегії суддів та сторонам процесу.

Крім того, під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_6 на день складення клопотання про відсторонення від посади (11 лютого 2015 року) не мав статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а отже до нього не можуть вживатися заходи забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 4 ст. 48, п.7 ч.1ст. 91 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності здійснюється ВККС України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України.

Законодавець пов'язує застосування такого заходу для запобігання негативних наслідків, які можуть виникнути у зв'язку із виконанням підозрюваною особою своїх функціональних обов'язків.

Згідно наказу Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року №72-к/2014, суддя ОСОБА_6 знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку на період з 17 лютого 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Як вбачається зі змісту клопотання Генерального прокурора України, необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтована тим, що перебуваючи на посаді судді Печерського районного суду м. Києва, ОСОБА_6 може знищити чи підробити речі та документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження, протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Що стосується обґрунтування належним чином в частині ризиків, то суду не було надано жодних доказів того, що суддя ОСОБА_6 може впливати на свідків, секретаря судового засідання та помічника. Теж саме стосується і припущення про те, що він буде мати можливість впливати на інших осіб, що можуть бути допитані під час судового розслідування.

В ході судового розгляду відповідачем та третьою особою не було доведено, що ОСОБА_6, перебуваючи на посаді судді, мав можливість знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до п. 15.6 Регламенту ВККС комісія під час розгляду клопотання про відсторонення судді від посади має право заслухати будь-яку особу чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення судді від посади. Вирішуючи питання про відсторонення судді від посади, Комісія враховує: мотиви, наведені в клопотанні Генерального прокурора України; правову підставу для відсторонення судді від посади; наслідки відсторонення судді від посади для інших осіб.

В ході судового розгляду і відповідно до матеріалів справи встановлено, що відповідач не в повній мірі використав свої повноваження щодо встановлення вірогідності настання певних ризиків для слідства та не вимагав від представників прокуратури детального обґрунтування кожного із них.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не перевірив обґрунтованість всіх підстав, за яких було порушено питання про застосування такого заходу, як відсторонення судді від посади.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, то у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Руїс Торіха проти Іспанії" (заява №18390/91) від 23 листопада 1994 року, "Суомінен проти Фінляндії" (заява №37801/97) від 1 липня 2003 року).

З матеріалів, додатних до клопотання Генерального прокурора України вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він 26 серпня 2014, обіймаючи посаду судді Печерського районного суду м. Києва, постановив завідомо неправосудне рішення у цивільній справі №757/17220/14-ц, яким позов представника позивача ОСОБА_10 - ОСОБА_11 задовольнив, припинив право власності ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «Порше Кайен Турбо» номер кузова НОМЕР_1, а право власності на зазначене майно визнав за ОСОБА_10 та зобов'язав ОСОБА_12 передати останньому це майно.

На момент винесення рішення ВККС України №11/вп-15 від 10 березня 2015 року про задоволення клопотання Генерального прокурора України та відсторонення ОСОБА_6 від посади судді Печерського районного суду м. Києва строком на два місяці справа №757/17220/14-ц в апеляційному порядку переглянута не була.

31 березня 2015 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва прийнято відмову ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_10 від позову. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року скасовано, провадження в цивільній справі закрито.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведена неповнота встановлення обставин справи призвела до прийняття протиправного рішення від 10 березня №11/вп-15 про відсторонення від посади судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

У зв'язку з цим, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 10 березня 2015 року №11/вп-15 про відсторонення судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від посади підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 94, 160-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Генеральний прокурор України, про визнання рішення протиправним та його скасування задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 березня 2015 року №11/вп-15 про відсторонення судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Е. Острович

Л. І. Бившева

О. А. Веденяпін

Г. К. Голубєва

Т. М. Шипуліна