Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2015 р. м. Київ К/800/19601/14

К/800/19846/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду та публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

до відповідача-1 Сумської митниці «Міндоходів»

відповідача-2 Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області

відповідача-3 Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про скасування рішення, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

23.09.2013р. до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Сумської митниці Міндоходів (далі Митниця) про коригування митної вартості товарів та стягнення податку на додану вартість звернулось публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, а потім прийнято рішення про коригування митної вартості товару за другорядним методом та відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товару від 21.03.2013р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2013р. позов задоволено. Скасовано рішення Митниці від 21.03.2013р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 217 941, 51 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства про стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 217 941, 51 грн. В цій частині у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця та Товариство звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Митниця просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю, а Товариство - скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Митниця підлягає задоволенню, а касаційна скарга Товариства задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, подано митну декларацію №805130000/2013/003007 в якій визначено митну вартість товару за ціною договору.

Митницею витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме : договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Товариством витребувані документи в повному обсязі надано не було, в зв'язку з чим, після завершення процедури консультацій, Митницею 21.03.2013р. прийнято картку відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару і визначено вартість за другорядним методом (2а).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України, що набув чинності з 1.06.2012р.

Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача-1 щодо надання додаткових документів виконано не було.

Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України.

Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012р. N598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що враховуючи наявність недоліків у поданих позивачем документах, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.

Товариством витребувані відповідачем належні документи в повному обсязі надано не було, що дало митному органу підстави, після проведення консультацій, для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст.57,59 МК України. При цьому, Митницею належним чином обґрунтовано неможливість застосування попереднього методи визначення митної вартості.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що у митного органу були відсутні підстави для витребування у позивача додаткових документів для перевірки правильності вказаної декларантом митної вартості спростовуються доказами наданими Митницею під час розгляду справи та не відповідають обставинам справи.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про те, що при вчиненні дій щодо визначенні митної вартості товару відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення Митниці про визначення митної вартості та про стягнення завданих цими діями збитків.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що судові рішення повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 222,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів задовольнити.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2013р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014р.

Відмовити публічному акціонерному товариству «Сумихімпром» у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз