Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ № П/800/57/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. -головуючий, судді Бухтіярова І.О., Веденяпін О.А., Муравйов О.В., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні позов ОСОБА_1

до Президента України Порошенка Петра Олексійовича

про визнання незаконним нормативно-правового акта.

Судове засідання проведено за участю представників учасників провадження:

позивача - не з'явились,

відповідача - Гуцала Д.С.

За результатами розгляду позову Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати незаконним Указ Президента України Порошенка Петра Олексійовича від 16.10.2014 № 812/2014 «Про раду з питань судової реформи» (далі - Указ № 812/2014).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Указ № 812/2014 винесений Президентом України з перевищенням його повноважень, визначених пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України. Також позивач наголошує, що оскаржуваний нормативно-правовий акт спрямований на утворення «монополії адвокатури» у сфері надання професійної правової допомоги і тим самим порушує особисте право ОСОБА_1 на працю за обраною юридичною спеціальністю; просить розглянути справу без його участі.

Представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, в якому зазначено, що: Указ № 812/2014 був виданий Президентом України у межах його компетенції на виконання повноважень, передбачених пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України; оскільки оскаржуваним нормативно-правовим актом лише утворено Раду з питань судової реформи та визначено її склад, то ОСОБА_1 не є суб'єктом матеріальних правовідносин, врегульованих Указом № 812/214, а тому його право не порушено. На підставі цього просить відмовити у позові.

Дослідивши матеріали даної справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних позовних вимог з урахуванням такого.

Указом № 812/2014 Президент України утворив Раду з питань судової реформи як консультативно-дорадчий орган при Президентові України, основним завданням якого є напрацювання узгоджених пропозицій щодо розроблення та реалізації в Україні стратегії реформування судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів; установив склад цього органу; призначив координатора Ради та доручив останньому розробити проект Положення про Раду з питань судової реформи, внести пропозиції щодо персонального складу Ради; також цим Указом Раду зобов'язано у тримісячний строк після затвердження її персонального складу підготувати на затвердження проект стратегії реформування судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів.

Основними критеріями законності нормативно-правового акта є його видання державним органом у межах його компетенції, визначеної Конституцією України, а також відповідність принципам та нормам міжнародного права.

Згідно з пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

З урахування викладеного та з огляду на повноваження Президента України щодо утворення судів у визначеному законом порядку (пункт 23 частини першої статті 106 Конституції України), щодо першого призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років (стаття 128 Конституції України), щодо членства у Вищій раді юстиції (стаття 131 Конституції України), Указ № 812/2014 був прийнятий Президентом України у межах визначеної Основним Законом компетенції, у відповідності з приписами національного законодавства України з метою вирішення питань, які віднесені до повноважень глави держави.

До того ж, як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями частини другої статті 17 КАС, в силу якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

У пункті 8 частини першої статті 3 КАС позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

У світлі розглядуваних процесуальних правовідносин правом, на захист якого подається адміністративний позов, є гарантована державою можливість на вчинення певної дії, яка передбачена в нормативно-правовому акті; під свободою особи розуміється повна відсутність обов'язку на вчинення певних дій у конкретній сфері публічних правовідносин; охоронюваний законом інтерес як об'єкт судового захисту являє собою потенційне право особи, її прагнення набути певні матеріальні або нематеріальні блага.

Отже, ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

У даному разі ОСОБА_1 взагалі не є носієм прав та обов'язків, які визначені Указом № 812/2014. Цей нормативно-правовий акт не регулює правовідносини у сфері здійснення адвокатської або юридичної діяльності в Україні, а відтак положення цього Указу не можуть безпосередньо зачіпати трудові права ОСОБА_1 (на чому він наполягає у позовній заяві та додаткових поясненнях).

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає, що Указом № 812/2014 не допущено обмеження прав, свобод та охоронюваних інтересів позивача, у зв'язку з чим даний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 160, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання незаконним нормативно-правового акта відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.А. Веденяпін О.В. Муравйов І.В. Приходько