Історія справи
Постанова ВАСУ від 26.03.2015 року у справі №800/19/15
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2015 року м. Київ справа № 800/19/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіШведа Е.Ю. (доповідач),суддів:Єрьоміна А.В., Калашнікової О.В., Кравцова О.В., Маслія В.І., секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,
за участю представника відповідача Долгова Ю.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України (далі - Рада), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо несвоєчасного розгляду питання про прийняття відставки судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_7.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 листопада 2013 року подала заяву до Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, яку 24 грудня 2013 року розглянуто та задоволено, у зв'язку з чим внесено подання до Ради про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області. Вказане подання отримане Радою в грудні 2013 року.
Однак, лише 25 грудня 2014 року Радою прийнято постанову «Про звільнення суддів» № 59-VIII, зокрема про звільнення ОСОБА_7
Тривалий час нерозгляду Радою питання відставки порушено конституційні права позивача на вільне волевиявлення, право припинення трудової діяльності на посаді судді, зазначає позивач.
Представник відповідача в письмових запереченнях, що надійшли на адресу суду, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Закон № 1861-VI).
Позивач в судове засідання не з'явився, просив суд розглядати справу у його відсутність. Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 14 грудня 2000 року № 2149-III, ОСОБА_7 обрано суддею Дніпропетровського обласного суду безстроково. В подальшому відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» № 2531-III від 21 червня 2001 року Дніпропетровський обласний суд набув статусу апеляційного суду.
27 листопада 2013 року ОСОБА_7 звернулась до Вищої ради юстиції про звільнення її з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
24 грудня 2013 року Вищою радою юстиції прийнято рішення «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку» № 1531/0/15-13. Вказане подання надійшло до Ради 30 грудня 2013 року.
25 грудня 2014 року Радою прийнято постанову «Про звільнення суддів» № 59-VIII, якою відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку, звільнено з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_7.
30 грудня 2014 року Наказом «Про відрахування судді ОСОБА_7.» відповідно до вказаної постанови ОСОБА_7 відраховано зі штату суду 30 рудня 2014 року.
Позивач, вважаючи бездіяльність Ради щодо несвоєчасного розгляду питання про прийняття відставки протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) передбачено, що суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
За змістом статті 109 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
Статтею 111 Закону № 2453-VI врегульовано процедуру розгляду питання та прийняття Радою рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, відповідно до змісту якої порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.
Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої ради юстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням.
Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1861-VI Верховна Рада проводить свою роботу сесійно. Сесії є чергові та позачергові.
Частиною першою статті 19 Закону № 1861-VI передбачено, що за звичайних обставин перший і третій тижні кожного календарного місяця впродовж сесії відводяться для пленарних засідань Верховної Ради, другий - для роботи в комітетах, тимчасових спеціальних комісіях і тимчасових слідчих комісіях, депутатських фракціях (депутатських групах), четвертий - для роботи народних депутатів з виборцями.
За змістом статті 20 Закону № 1861-VI порядок денний сесії Верховної Ради затверджується Верховною Радою на кожну чергову сесію.
До порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування, зокрема, питання про складення присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад, а також питання щодо здійснення парламентського контролю, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених Конституцією України та законами України (пункт 4 частини четвертої статті 20 Закону № 1861-VI).
Відповідно до частини першої статті 216 Закону № 1861-VI Верховна Рада звільняє з посад суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою, та суддів, обраних безстроково, відповідно до частин п'ятої, шостої статті 126 Конституції України, статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" та Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Зі змісту наведених норм законів, що регулюють питання звільнення з посади судді, обраного безстроково у зв'язку з поданням ним заяви про відставку, вбачається, що строком обмежено тільки дії Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви повинна внести до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
В той же час жодним законодавчим актом України не встановлено строків розгляду Радою подання Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, обраного безстроково. За наведених умов, безпідставними є позовні вимоги щодо несвоєчасності розгляду такого подання.
Однак, в даному випадку необхідно виходити з загальних принципів розумності строку розгляду Радою подання Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, обраного безстроково.
З огляду на дострокове припинення повноважень Ради сьомого скликання відповідно до Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» від 27 серпня 2014 року та початок роботи Ради восьмого скликання тільки 27 листопада 2014 року, на переконання суду Радою дотримано розумний строк розгляду подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_7 з посади судді.
Крім того, варто зазначити, що судом не встановлено порушення Радою наведеної процедури розгляду питання про звільнення з посади судді ОСОБА_7., обраної безстроково.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Рада не допускала протиправної бездіяльності, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, зібраними під час розгляду справи, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді подання Вищої ради юстиції про звільнення позивача Радою дотримані положення чинного законодавства, а порушень прав, свобод та інтересів позивача встановлено не було.
За таких обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 160, 161-163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
п о с т а н о в и в:
В задоволенні позову ОСОБА_7 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано та підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Судді: А.В. Єрьомін
О.В. Калашнікова
О.В. Кравцов
В.І. Маслій