Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/9991/54624/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року

у справі № 2а/1570/3255/2011

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Світал»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма «Світал» (далі - ПП «Фірма «Світал»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001192340 від 11 квітня 2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року апеляційну скаргу ПП «Фірма «Світал» задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001192340 від 11 квітня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року та залишення без змін постанови Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області проведено фактичну перевірку автозаправної станції, що належить ПП «Фірма «Світал», з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, в тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт № 251/15/10/23-03/24772440 від 29 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001192340 від 11 квітня 2011 року, яким до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 255 118,52 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 11, 12, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, незабезпеченням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, реалізацією товарів, які обліковані з порушенням порядку оприбуткування, а також невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із статтею 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Порядок обліку паливно-мастильних матеріалів на автозаправній станції передбачений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, (далі - Інструкція).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на автозаправній станції, що належить позивачу, облік товарних запасів за місцем їх реалізації вівся в порядку, встановленому Інструкцією, на підтвердження чого останнім подано відповідні видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, змінні звіти автозаправної станції за формою № 17-НП.

При цьому Одеський апеляційний адміністративний суд цілком обґрунтовано прийняв вказані документи до уваги, надав їм належну правову оцінку та відхилив посилання податкового органу, підтримане судом першої інстанції, на ненадання представлених документів на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

За правилами пункту 6 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, обставини щодо проведення позивачем розрахункових операцій з реалізації паливно-мастильних матеріалів без використання реєстратора розрахункових операцій, викладені в акті перевірки № 251/15/10/23-03/24772440 від 29 березня 2011 року, не утворюють складу правопорушення, за яке передбачена відповідальність пунктом 6 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

В той же час, не можна визнати обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність відповідачем порушення підприємством пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР, позаяк факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, засвідчується наявними в матеріалах справи описом готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, власноручно складеним та підписаним оператором автозаправної станції, та Х-звітом реєстратора розрахункових операцій.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року змінити в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001192340 від 11 квітня 2011 року в частині застосування до Приватного підприємства «Фірма «Світал» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.