Історія справи

Постанова ВАСУ від 26.03.2015 року у справі №2а/0370/1968/11
Постанова ВАСУ від 26.03.2015 року у справі №2а/0370/1968/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/800/36579/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційними скаргами Ягодинської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року

у справі № 2а/0370/1968/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до старшого інспектора Ягодинської митниці Трофімука Івана Васильовича, Ягодинської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області

про визнання протиправними дій, скасування рішення, карток та повернення надмірно сплачених коштів

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого інспектора Ягодинської митниці Трофімука І.В., Ягодинської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії інспектора Трофімука І.В. щодо прийняття рішення № 205000017/2011/600035/1 від 28 лютого 2011 року про визначення митної вартості товару, що імпортується, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 28 лютого 2011 року № 205000017/1/00146 та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205000017/1/01399 від 24 червня 2011 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товару № 205000017/2011/6000035/1 від 28 лютого 2011 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205000017/1/00146 від 28 лютого 2011 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205000017/1/01399 від 24 червня 2011 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 надмірно сплачені митні платежі в загальному розмірі 21149,98 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення про визначення митної вартості товару № 205000017/2011/6000035/1 від 28 лютого 2011 року;

- визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205000017/1/00146 від 28 лютого 2011 року;

- визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205000017/1/01399 від 24 червня 2011 року;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 надмірно сплачені митні платежі в загальному розмірі 21149,98 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Ягодинська митниця, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції проведено судове засідання за відсутності представника відповідача. Вважає, що обґрунтовано використаний резервний метод визначення митної вартості товарів, зважаючи на ненадання на її підтвердження декларантом додаткових документів.

Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області у касаційній скарзі посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції без врахування положень постанови судової палати в адміністративних справах Верховного суду України та в порушення норм ст.ст. 265, 266 МК України перебрав на себе повноваження митного органу, щодо стягнення з державного бюджету надмірно сплачених митних платежів.

В судовому засіданні представник позивача проти касаційних скарг заперечила, просила відмовити в їх задоволенні, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що 14 лютого 2011 року між фірмою «Michael Opp» (Німеччина) (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено контракт № 08, за яким продавець зобов'язаний на умовах визначених цим контрактом, передати у власність машину з механічними обертовими щітками для прибирання бруківки, з системою змочування на колісному шасі з бункером для сміття, керовану оператором, марки MFH, типу: 5000, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у строк та за умовами передбаченими цим контрактом.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 вказаного контракту кількість та комплектація товару вказана в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною контракту. Під партією товару сторони розуміють товар, що поставляється за одним рахунком-фактурою.

Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 контракту ціна товару визначається у ЄВРО та вказана у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною контракту, та складає 900 ЄВРО.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у ЄВРО. Передоплата під час замовлення складає 100 % від вартості товару, що складає 900 ЄВРО та має бути сплачена покупцем до 28 лютого 2011 року (п. 4.1 контракту).

Згідно з п.п. 5.1 п. 5 контракту поставка товару здійснюється на умовах поставки EXW, Altrip, Німеччина. Термін поставки 12 березня 2011 року.

З метою митного оформлення товару отриманого за контрактом № 8 від 14 лютого 2011 року ФОП ОСОБА_3 подав до Ягодинської митниці декларацію № 205000021/2011/002316 від 23 лютого 2011 року, в якій визначив митну вартість товару за першим методом в розмірі 1193,99 ЄВРО, за курсом НБУ 10,848591 - 12953,06 грн., та наступні документи:

- уніфікована митна квитанція МД-1 № 20502Г №1205327 від 20 лютого 2011 року;

- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 20500/06/2011/000626 від 17 лютого 2011 року;

- повідомлення про намір увезення (ПНУ) № 205000005.2011.300041 від 16 лютого 2011 року;

- накладна СМR №001733 від 14 лютого 2011 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТТ № 712462 від 23 січня 2001 року;

- калькуляція транспортних витрат від 22 лютого 2011 року;

- рахунок-фактура (інвойс) № 08 від 14 лютого 2011 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується № 08 від 14 лютого 2011 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток 1 від 14 лютого 2011 року;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами (ДПА України) від 01 лютого 2011 року;

- рішення органу сертифікації № 000053/Д від 21 лютого 2011 року;

- відбиток штампа державної санітарно-епідеміологічної служби № 2730 від 14 лютого 2011 року;

- висновок експерта (акт експертизи) № 1861 від 22 лютого 2011 року;

- ВМД № 205000021.2011.002316 від 23 лютого 2011 року.

За результатами проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару за МД № 205000021/2011/002316 від 23 лютого 2011 року інспектором відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Ягодинської митниці Трофімуком І.В. поставлено вимогу про надання додаткових документів згідно переліку.

Декларантом 28 лютого 2011 року надано пояснення щодо причин неможливості подання усіх витребуваних документів.

28 лютого 2011 року інспектором Трофімуком І.В. прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 205000017/2011/600035/1, що стало наслідком видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205000017/1/00146, через заниження митної вартості товару в порівнянні з наявною у митного органу довідковою інформацією про ціни на товар. Разом з тим, Ягодинською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 205000017/2011/600035/1 від 28 лютого 2011 року.

Позивач не погодився з рішенням інспектора Ягодинської митниці про визначення митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та 10 березня 2011 року оскаржив дії інспектора Ягодинської митниці Трофімука І.В. начальнику Ягодинської митниці.

За результатами розгляду скарги рішенням від 31 березня 2011 року вих. № 11/15-2394 позивачу відмовлено у задоволенні заяви.

ФОП ОСОБА_3, 15 квітня 2011 року повторно подано скаргу № 349 до Голови Державної митної служби України.

За результатами розгляду скарги 23 травня 2011 вих. № 15/1-15.2-1/240 декларанту повідомлено, що дії митного органу у частині контролю за правильністю визначення митної вартості вказаних транспортних засобів не суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, порекомендовано ФОП ОСОБА_3, для підтвердження декларантом заявленої митної вартості товару, звернутися до експертної організації для отримання висновку щодо оцінки вартості заявленого транспортного засобу.

Ягодинською митницею 24 червня 2011 року видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205000017/1/01399, в якій вказано, що вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття даної ВМД, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України це приведення рівня митної вартості у відповідність до рішення про визначення митної вартості товару № 205000017/2011/600035/1 від 28 лютого 2011 року.

Позивач з метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, сплатив митні платежі відповідно до митної вартості, визначеної відповідачем.

Однак, не погоджуючись із відмовою Ягодинської митниці у прийнятті митної декларації, рішенням про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а також вважаючи, що сума сплачених митних платежів, розрахована із вартості, визначеної відповідачем, підлягає поверненню, позивач звернувся з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходи з того, що спірні рішення митного органу прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті спірних рішень щодо визначення митної вартості та картки відмови, відповідач діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства, а також із того, що сплачені позивачем внаслідок прийняття оскаржуваного рішення кошти, підлягають поверненню.

З таким висновком суду апеляційної інстанції суд касаційної інстанції погоджується частково з огляду на таке.

Відповідно до ст. 259 МК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 265 МК України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок декларування митної вартості товарів) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 13 Порядку декларування митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, для підтвердження визначеної митної вартості товарів позивачем разом із декларацією митної вартості додано усі документи, передбачені чинним законодавством, на її підтвердження.

При цьому, митним органом рішення щодо визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом прийняте без дотримання вимог статті 266 МК України щодо послідовності методів визначення митної вартості, а також без обґрунтування неможливості застосування попередніх п'яти методів.

Крім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей, який може бути зумовлений неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

При цьому, витребовуючи додаткові документи, відповідачем не зазначено, які саме відомості ці документи мають підтвердити або які розбіжності у поданих для митного оформлення товару документах усунути, з огляду на те, що позивачем для митного оформлення товару разом з вантажною митною декларацією надані усі необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості документи, про що вірно вказав суд апеляційної інстанції.

Щодо доводів митного органу про існування у відповідача на момент митного контролю інформації щодо митної вартості подібних (ідентичних) та схожих товарів, що ввозились на митну територію у період декларування товару, митне оформлення яких вже здійснено, та яка міститься у базі даних пошуково-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ та використання інформації щодо митної вартості подібних (ідентичних) та схожих товарів з такого джерела інформації, як «Інтернет», суд апеляційної інстанції обґрунтовано їх спростував, оскільки у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що у митного органу відсутня будь-яка інформація про аналогічні та ідентичні товари.

Посилання митного органу на дані Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, як на підставу вірності визначення митної вартості товару, суд касаційної інстанції зазначає, що МК України не передбачено права митних органів коригувати ціну товару лише на підставі цінової бази даних ДМСУ. Рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС ДМСУ відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Отже, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності прийнятих Ягодинською митницею рішення про визначення митної вартості товарів №205000017/2011/600035/1 від 28 лютого 2011 року та карток відмови у прийнятті митної декларації № 205000017/1/00146 від 28 лютого 2011 року, № 205000017/1/01399 від 24 червня 2011 року.

Крім того, доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції проведено судове засідання за відсутності представника відповідача, як на підставу незаконності рішення суду апеляційної інстанції, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки судове рішення не може бути скасовано з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи, відповідно до ч. 2 ст. 224 КАС України.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 надмірно сплачених митних платежів у розмірі 21149,98 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до змісту ч. 6 ст. 264 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.

Наказом Державної митної служби України 20 липня 2007 року затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами № 618 (далі - Порядок повернення № 618).

Вказаний Порядок повернення № 618 визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 Митного кодексу України.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1, п.п. 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (далі - Порядок взаємодії № 611/147), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії № 611/147.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення № 618 помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з п. 7 Порядку взаємодії № 611/147 на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Суд касаційної інстанції зазначає, що однієї із передумов повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів на підставі заяви декларанта про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, є прийняття митним органом, що здійснював оформлення митної декларації рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Оскільки митним органом після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом не приймалось, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь на користь ФОП ОСОБА_3 надмірно сплачених митних платежів у розмірі 21149,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 225 КАС суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущено порушення норм матеріального права в частині позовних вимог, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг, скасування рішення суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 надмірно сплачених митних платежів в розмірі 21149,98 грн. та зміну постанови суду першої інстанції в зазначеній частині вимог, оскільки суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення надмірно сплачених митних платежів, однак не обґрунтовував належним чином мотиви такої відмови.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційні скарги Ягодинської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасувати в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надмірно сплачених митних платежів в загальному розмірі 21149,98 грн.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року в змінити в мотивувальній частині, зазначивши, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надмірно сплачених митних платежів в загальному розмірі 21149,98 грн., є відсутність рішення Ягодинської митниці про застосування митної вартості.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: