ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2016 року м. Київ К/800/50743/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року

у справі № 814/1114/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-НАФТА»

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК-НАФТА» (далі - ТОВ «НІК-НАФТА»; позивач) звернулось до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Жовтнева ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області; відповідач), в якому просило: визнати неправомірними дії відповідача при складанні акту № 48/14-20-22-38350413 від 23 грудня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НІК-НАФТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Форекс Юніон» за жовтень 2013 року та покупцями за період з 01 жовтня 2013 по 31 жовтня 2013 року; визнати неправомірними дії Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Форекс Юніон» у жовтні 2013 року, нікчемними та щодо встановлення відсутності реальних господарських операцій між ними в акті № 48/14-20-22-38350413 від 23 грудня 2013 року; зобов'язати відповідача виключити з автоматизованої інформаційної системи «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України» та автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» відомості щодо непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «НІК-НАФТА» та ТОВ «Форекс юніон» за жовтень 2013 року, а також відновити податковий кредит та податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість за жовтень 2013 року при взаємовідносинах з ТОВ «Форекс Юніон», що відкориговані на підставі акту № 48/14-20-22-38350413 від 23 грудня 2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача при складанні акту № 48/14-20-22-38350413 від 23 грудня 2013 року. Зобов'язано Жовтневу ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області відновити в автоматизованій інформаційній системі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України» та автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» податковий кредит та податкові зобов'язання ТОВ «НІК-НАФТА» з податку на додану вартість за жовтень 2013 року при взаємовідносинах з ТОВ «Форекс Юніон», що відкориговані на підставі акту № 48/14-20-22-38350413 від 23 грудня 2013 року. Решту позовних вимог залишено без задоволення. Присуджено позивачу понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 36,54 грн. з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні адміністративного позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, Жовтневою ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області на Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно із статтею 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За правилами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення контролюючими органами зустрічних звірок визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав.

Внесена до інформаційних систем на підставі такого акту інформація використовується контролюючими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їх діяльності та не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 17 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандзембуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, а також у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латустрейд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області її правонаступником - Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року змінити в частині задоволення позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Шипуліна Т.М.