Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/800/2736/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області

на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, третя особа - Апеляційний суд Черкаської області, про перерахунок грошового утримання судді,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій УПФУ в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2013 року в розмірі 90 % заробітку судді працюючого на посаді судді Апеляційного суду Черкаської області з урахуванням індексації. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в листопаді 2010 року він звільнений у відставку з посади судді Апеляційного суду Черкаської області. Виходячи зі стажу роботи на посаді судді, йому призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % заробітку судді. У зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих суддів він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, однак отримав відмову.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії УПФУ в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови ОСОБА_4 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2013 року. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2013 року відповідно до розміру заробітної плати працюючого в даний час судді Апеляційного суду Черкаської області. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2013 року з урахуванням індексації.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Черкасах Черкаської області порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального і процесуального права.

В запереченнях на скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач перед виходом на пенсію працював на посаді судді Апеляційного суду Черкаської області, з листопада 2010 року є суддею у відставці та відповідно до Закону України «Про статус суддів» отримував щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % грошового забезпечення працюючого судді апеляційного суду.

Апеляційний суд Черкаської області у зв'язку з підвищенням середньої заробітної плати діючим суддям видало позивачу довідку від 14 червня 2012 року №53 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

На звернення позивача про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, УПФУ в м. Черкасах Черкаської області відмовило йому в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання, оскільки це не передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI). Так, відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 зазначеного Закону незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста статті 47 цього Закону).

01 січня 2012 року введено в дію статтю 129 Закону № 2453-VІ, якою по-новому врегульовано питання, пов'язані із суддівською винагородою, та запроваджено поетапне збільшення посадових окладів суддів.

Частиною першою статті 129 Закону № 2453-VІ визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Розділом Х Закону № 2453-VІ визначено статус судді у відставці. Зокрема, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання (частина перша статті 138 Закону № 2453-VІ).

Відповідно до частини третьої статті 138 Закону № 2453-VІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 01 жовтня 2011 року набрали чинності зміни до вищезазначеної статті, внесені Законом № 3668-VІ, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частиною п'ятою цієї ж статті визначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте Конституційний Суд України Рішенням від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину третю та перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення відновили дію частини третя та перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 3668-VI.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом № 3668-VI змінено визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Враховуючи викладене, позивачу має бути проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді без обмеження довічного грошового утримання позивача максимальним розміром з 03 червня 2013 року.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 24 березня 2015 року № 21-584а14.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 223, статті 225 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, із скасуванням рішення суду апеляційної інстанції.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги в частині проведення перерахунку грошового утримання з урахуванням індексації, суди не навели жодного правового обґрунтування щодо застосування індексації грошових доходів населення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України встановлені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06 лютого 2003 року №491-IV (надалі - Закон №491-IV).

Згідно із статтею 1 Закону №491-IV індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 4 Закону № 491-IV індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (тобто з березня 2003 року). Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Судами не встановлювалось, чи перевищив індекс споживчих цін поріг індексації в період, в якому необхідно здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення з відповідача довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2013 року з урахуванням індексації з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року скасувати.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2013 року змінити виклавши абзаци 2, 3 резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_4 в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 03 червня 2013 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_4 в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 03 червня 2013 року, та виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат».

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2013 року в частині стягнення Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на користь ОСОБА_4 суми довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2013 року з урахуванням індексації скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак