Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/2225/15

К/800/1133/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,секретаря Горбатюка В.С.,

за участю представника Генеральної прокуратури України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 і прокурора Приморського району м. Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до прокурора м. Одеси, прокурора Приморського району м. Одеси про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У жовтні 2004 року ОСОБА_4 в порядку глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України 1963 року звернувся зі скаргою на бездіяльність прокурора м. Одеси. Після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (01.09.2005 р.) позивач просив розглядати його скаргу як адміністративну позовну заяву, в якій, з урахуванням уточнених вимог, він остаточно просив:

- визнати протиправною бездіяльність прокурора м. Одеси і прокурора Приморського району м. Одеси після встановлення ними факту порушення прав позивача та членів його сім'ї на отримання від держави благоустроєного житла, що відповідає санітарним і технічним вимогам, встановленим чинним законодавством;

- зобов'язати прокурора м. Одеси і прокурора Приморського району м. Одеси вчинити дії в межах прокурорського нагляду відповідно до частини п'ятої статті 121 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" із встановлення осіб (фізичних, юридичних), винних у приведенні квартири АДРЕСА_1 у серпні 2002 року в стан, що не відповідав санітарно-технічним нормам, визначеним чинним законодавством України, з метою притягнення винних осіб до юридичної відповідальності;

- стягнути з відповідного органу прокуратури України моральну шкоду в розмірі 250000 грн, завдану позивачу і членам його сім'ї бездіяльністю прокурора м. Одеси та прокурора Приморського району м. Одеси.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність прокурора Приморського району м. Одеси, яка знайшла свій прояв у невжитті всіх заходів прокурорського реагування, передбачених частиною другою статті 20 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній станом на січень 2004 року, та полягала у невчиненні дій, спрямованих на захист і відновлення порушених житлових прав ОСОБА_4 на отримання та користування житлом у відповідності до встановлених законодавством норм і правил, з усунення виявлених порушень закону, пов'язаних із встановленими в грудні 2003 року-січні 2004 року фактами перебування квартири АДРЕСА_1 у стані, непридатному для проживання осіб. Зобов'язано прокурора Приморського району м. Одеси Пімонова Г.П. вжити в порядку прокурорського реагування (нагляду) дії, передбачені статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній станом на момент ухвалення цієї постанови, на захист та відновлення порушених житлових прав ОСОБА_4, викликаних встановленням в грудні 2003 року-січні 2004 року фактів перебування квартири АДРЕСА_1 у стані, непридатному для проживання сім'ї ОСОБА_4 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність прокурора Приморського району м. Одеси, яка знайшла свій прояв у невжитті всіх заходів прокурорського реагування, передбачених частиною другою статті 20 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній станом на січень 2004 року, та полягала у невчиненні дій, спрямованих на захист і відновлення порушених житлових прав ОСОБА_4 на отримання та користування житлом у відповідності до встановлених законодавством норм і правил, з усунення виявлених порушень закону, пов'язаних із встановленими в грудні 2003 року-січні 2004 року фактами перебування квартири АДРЕСА_1 у стані, непридатному для проживання осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке, на думку позивача, ухвалено відповідно до закону та в повній мірі захищає його порушені права.

Прокурор Приморського району м. Одеси у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що до компетенції прокуратури не віднесені ті питання, які, згідно з висновком суду, не були нею вирішені. Крім того, судом не враховано, що в даному випадку фактично має місце спір про право і питання законності позбавлення сім'ї ОСОБА_4 ордера на спірну квартиру було предметом розгляду в цивільному судочинстві.

.Справа розглядається за відсутності позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами встановлено, що на підставі розпорядження Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2002 р. № 590 ОСОБА_4 із сім'єю у складі чотирьох осіб був виданий ордер серії ЖР № 5212 від 15.07.2002 р. на право зайняття квартири АДРЕСА_1, жилою площею 64,7 кв.м.

В грудні 2003 року-січні 2004 року прокуратурою Приморського району м. Одеси проведено перевірку за зверненнями голови правління ОСББ "Світанок" і т.в.о. командира військової частини А2238 щодо вирішення питання про анулювання ордеру у зв'язку з тривалим незаселенням квартири і значною заборгованістю з оплати комунальних послуг.

За наслідками перевірки прокуратурою району внесено протест від 14.01.2004 р. на розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації від 27.06.2002 р. № 590 в частині видачі ОСОБА_4 ордера на квартиру АДРЕСА_1, яке в результаті розгляду протесту прокурора було скасовано розпорядженням голови Приморської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради від 23.01.2004 р. № 128.

Рішенням Верховного Суду України від 8 грудня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії голови Приморської районної адміністрації міської ради частково скасовано рішення судів попередніх інстанцій, визнано неправомірним розпорядження голови Приморської районної адміністрації від 23.01.2004 р. № 128 та зобов'язано його скасувати.

Розпорядженням голови Приморської районної адміністрації від 21.01.2005 р. № 117 скасовано розпорядження від 23.01.2004 р. № 128.

При цьому під час проведення перевірки прокуратурою району встановлено наступні факти: 17.04.2002 р. квартира АДРЕСА_1 була прийнята в експлуатацію державною приймальною комісією в стані, що відповідає санітарним і технічним вимогам («під ключ»), та 08.05.2002 р. передана позивачу і членам його сім'ї; в період з 17.04.2002 р. по 12.01.2004 р. у квартиру ніхто не вселявся і в ній не проживав, оскільки вона не відповідала санітарним нормам (стіни не оштукатурені, відсутні сантехнічні засоби), що не дозволяло сім'ї позивача з серпня 2002 року вселитися у квартиру та реалізувати своє право на житло станом на 12.01.2004 р.; протягом цього часу квартира перебувала у власності держави в особі Міністерства оборони України та входила до складу державного жилого фонду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що виявлення факту порушення житлових прав позивача під час проведення перевірки за зверненням голови правління ОСББ "Світанок" зобов'язувало прокуратуру вжити відповідні заходи, передбачені частиною другою статті 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції станом на січень 2004 року), згідно з якою при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; давати приписи про усунення очевидних порушень закону; вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Водночас прокурором, замість вчинення відповідних дій і прийняття дієвих правових рішень на відновлення прав ОСОБА_4, внесено протести, які погіршили правовий стан позивача.

Часткове скасування постанови суду першої інстанції і відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії апеляційний суд мотивував тим, що такі заходи є неналежним способом захисту порушених прав позивача, враховуючи давність правовідносин, які виникли наприкінці 2003 року - початку 2004 року, наявність судових рішень щодо права власності на житло та інших судових рішень за позовами ОСОБА_6, зміни у законодавстві про прокуратуру та інші обставини, за яких вчинення прокурором заходів реагування є неможливим.

Разом з тим, суди обох інстанцій не обґрунтували свого висновку про необхідність саме прокурорського реагування у правовідносинах щодо виділення позивачу житла з державного житлового фонду, втрату ним права на вселення в надане жиле приміщення та видачу ордера на спірну квартиру іншій сім'ї.

Суди не зазначили, з чого випливав обов'язок прокурора району вчинити дії, передбачені частиною другою статті 20 Закону України "Про прокуратуру", що встановлює повноваження прокурора, та які з них конкретно мав вчинити прокурор, враховуючи, що наведеною нормою Закону визначені дії прокурора або його заступника, які вони мають право вчинити при виявленні порушень закону, та що прокурором було внесено протест від 14.01.2004 р.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про прокуратуру" перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Частиною першою статті 12 цього Закону встановлено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Підставою позову позивач зазначив непридатність наданої йому квартири для проживання, що стало відомо прокуратурі після проведення перевірки за зверненням голови правління ОСББ "Світанок", проте залишилось без належних заходів реагування з її боку а саме: не встановлено, коли саме квартира була приведена у стан, не придатний для проживання, не встановлено, хто привів квартиру у такий стан і розграбував її, не порушено кримінальну справу за фактом приведення квартири у не придатний для проживання стан, не вжито заходів по відновленню квартири у стан, придатний для проживання, до зобов'язання осіб, винних у зазначеному, повернути все викрадене у квартиру, виконати необхідні будівельні та сантехнічні роботи тощо.

Отже, позивач фактично ставив питання про необхідність вчинення прокуратурою дій з розкриття, на його думку, злочину, викриття винних та притягнення їх до відповідальності, що не вирішується в межах адміністративного спору.

У зв'язку з цим та зважаючи на дискреційні повноваження прокурора під час здійснення прокурорського нагляду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Касаційну скаргу прокурора Приморського району м. Одеси задовольнити повністю.

Скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.