Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/9991/3546/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2а/2270/2248/11 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи-підприємця (СПД) ОСОБА_2

до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (ОДПІ)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.03.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 01.02.2011 № 0000271700/0 та від 01.02.2011 № 0000281700/0 у частині нарахування основного платежу з ПДВ у сумі 3741,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 935,00 грн.

У касаційній скарзі Старокостянтинівська ОДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неприбуттям сторін (їх представників) в судове засідання, призначене на 24.06.2015 о 10 годині, касаційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини другої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.01.2011 № 00055/1700/НОМЕР_1. Згідно цих висновків позивач порушив норми: частини 2 ст. 13, частини 2 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (Декрет № 13-92): включено до складу валових витрат за 2009 рік витрати, які мали місце в 2008 році у зв'язку з передплатою періодичних видань, у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік на суму 290,00 грн. Крім того, за висновками акту позивач порушив норми підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): занижено податкові зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 6409,00 грн. у податковому обліку за січень, квітень, вересень, листопад 2009 року, січень, лютий, березень, червень, липень 2010 року та завищено на суму 5413,00 грн. у податковому обліку за лютий, травень, жовтень, грудень 2009 року, квітень, травень, серпень 2010 року, а також завищено податковий кредит на суму 1439,00 грн. у податковому обліку за серпень, жовтень 2009 року та занижено у податковому обліку за листопад 2009 року на 859,00 грн.; актом камеральної перевірки від 21.12.2009 № 1977/1700/НОМЕР_1 збільшено суму від'ємного значення, зарахованого у зменшення податкового боргу з ПДВ на суму 3741,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2009 року, у результаті чого зменшено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 3741,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2009 року. У результаті цих порушено позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5317,00 грн.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно СПД ОСОБА_2 прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.02.2011: № 0000271700/0 - про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 290,00 грн. за основним платежем та 72,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000281700/0 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4737,00 грн. за основним платежем та 1184,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (оскаржується у сумі 3741,00 грн. за основним платежем та у сумі 935,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 2 ст. 13 Декрету № 13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (частина 3 цієї статті).

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті

У судовому процесі встановлено, що позивач у податковій декларації за 2009 рік включив витрати, понесені ним у 2008 році у зв'язку з передплатою періодичних видань.

Відповідно до абзацу першого пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (втратив чинність з 1 січня 2011 року) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац другий цього пункту).

Згідно з абзацом третім пункту 5.1 вказаної статті платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Зміст вказаних правових норм свідчить, що позивач правомірно відобразив у податковому обліку за 2009 рік витрати з передплати періодичних видань, понесені ним у 2008 році, а отже відповідач неправомірно виключив із податкового обліку позивача за 2009 рік вказані суми витрат. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), та його норми не містять винятків щодо податкового обліку з податку з доходів фізичних осіб та щодо суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, зокрема.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір у цій частині безвідносно до мотивів, якими були обґрунтовані висновки суду.

Що ж до висновків суду апеляційної інстанції у частині вирішення спору про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 № 0000281700/0 у частині визначення позивачу грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 3741,00 грн. за основним платежем та у сумі 935,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), то такі висновки є правильними лише частково.

У судовому процесі встановлено, що грошове зобов'язання у сумі 3741,00 грн. визначене контролюючим органом СПД ОСОБА_2 з тих підстав, що позивач завищила розмір від'ємного значення податку на додану вартість в податковій декларації за вересень 2009 року на 3741,00 грн. та податкового кредиту в податковій декларації за жовтень 2009 року (рядок 23) на 3741,00 грн. Згідно з актом камеральної перевірки від 21.12.2009 № 1977/1700/НОМЕР_1 розмір від'ємного значення податку на додану вартість за цією декларацією зменшено на цю ж суму з підстав наявності у позивача податкового боргу в розмірі 3741,00 грн., який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань за лютий, листопад 2007 року (159,91 грн. 13,00 грн. відповідно) та узгодженої суми податкових зобов'язань 3568,00 грн., визначеної згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2007 № 0035331700.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 № 0000281700/0 у частині визначення позивачу грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 3741,00 грн. за основним платежем та у сумі 935,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки стосовно податкового боргу позивача в цій сумі збіг строк давності, встановлений статтею 102 ПК, внаслідок чого він не може бути стягнутий з позивача, врахування ОДПІ цього податкового боргу в податковому обліку позивача, зокрема при визначенні від'ємного значення податку на додану вартість є неправомірним.

Разом із тим, податковий борг у сумі 3568,00 грн. не набув статусу безнадійного станом на 01.02.2011, оскільки позивач оскаржила податкове повідомлення-рішення від 14.12.2007 № 0035331700 до Господарського суду Хмельницької області, постановою якого від 14.04.2011 у справі № 21/111-НА у задоволенні позову відмовлено. Ця постанова складена відповідно до вимог ст. 163 КАС і підписана 18.04.2008 (а.с.81-82).

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Цю норму слід застосовувати з врахуванням норм статті 254 КАС, якими встановлено порядок набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом «в» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18 цього Закону встановлено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти: в) податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Статтею 15 цього Закону, як і статтею 102 Податкового кодексу України такий строк визначений у 1095 днів.

Аналогічними за змістом є норми Податкового кодексу України, зокрема пункту 56.18 ст. 56 та підпункту 101.2.3 пункту 101.2 ст. 101.

Таким чином, безнадійним є податковий борг з ПДВ у сумі 173,00 грн., який був самостійно визначений позивачем, а отже податкове повідомлення-рішення від 01.02.2011 № 0000281700/0 підлягає скасуванню у частині збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 173,00 грн. за основним платежем та 43,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 ПК у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 225 КАС суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити частково, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 змінити, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 01.02.2011 № 0000271700/0 повністю та від 01.02.2011 № 0000281700/0 у частині збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 173,00 грн. за основним платежем та 43,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев