Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року місто Київ К/800/24050/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Рівненській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна фінансова інспекція в Рівненській області звернулась до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне про зобов'язання відповідача виконати пункти 3 та 7 вимоги від 06.06.2012 № 17-08-17/3984.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне не виконує законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю, викладені у вимозі Державної фінансової інспекції в Рівненській області від 06.06.2012 № 17-08-17/3984.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, позов задоволено: зобов'язано Квартирно-експлуатаційній відділ м. Рівне забезпечити виконання пунктів 3, 7 вимог від 06.06.2012 № 17-08-17/3984 щодо усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності в частині забезпечення визначення суми завданих збитків відповідно до вимог Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, вжити заходів щодо їх відшкодування в межах чинного законодавства України; зобов'язано Квартирно-експлуатаційній відділ м. Рівне оформити на передане в безоплатне користування майно відповідні договори оренди. Визначити згідно чинного законодавства України розмір збитків внаслідок не укладання договорів оренди з ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» та стягнути з осіб, винних у безоплатній передачі матеріальних цінностей, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статей 130-136 Кодексу законів про працю України.

У поданій касаційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального управління Міністерства оборони України за період з 01.01.2010 по 01.04.2012, за результатами якої складено акт від 24.04.2012 №17-08-06/26.

На підставі акта ревізії Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області направлено позивачу вимогу від 06.06.2012 № 17-08-17/3984, пунктами 3 та 7 якої позивача зобов'язано: забезпечити визначення суми завданих збитків відповідно до вимог Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, вжити заходів щодо їх відшкодування в межах чинного законодавства України; зобов'язано Квартирно-експлуатаційній відділ м. Рівне оформити на передане в безоплатне користування майно відповідні договори оренди; визначити згідно чинного законодавства України розмір збитків внаслідок не укладання договорів оренди з ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» та стягнути з осіб, винних у безоплатній передачі матеріальних цінностей, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статей 130-136 Кодексу законів про працю України.

Оскільки відповідач добровільно у встановлений термін зазначені пункти вимоги не виконав, Державна фінансова інспекція в Рівненській області звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими до виконання, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що правомірність вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області від 06.06.2012 № 17-08-17/3984 підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939 головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням встановлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 зазначеної статті передбачено право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

Як убачається зі змісту пунктів 3 та 7 вимоги від 06.06.2012 № 17-08-17/3984 відповідача зобов'язано, окрім іншого, забезпечити визначення суми завданих збитків відповідно до вимог Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116; зобов'язано Квартирно-експлуатаційній відділ м. Рівне оформити на передане в безоплатне користування майно відповідні договори оренди; визначити згідно чинного законодавства України розмір збитків внаслідок не укладання договорів оренди з ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР».

Колегія суддів зазначає, що у вказаній частині спірна вимога спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, відповідно до статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», є обов'язковою для виконання відповідачем, правомірність зазначеної вимоги підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому в зазначеній частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Поряд з цим, пунктами 3 та 7 вимоги від 06.06.2012 № 17-08-17/3984 Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області також зобов'язано відповідача вжити заходів щодо відшкодування виявлених збитків в межах чинного законодавства України та стягнути з осіб, винних у безоплатній передачі матеріальних цінностей, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статей 130-136 Кодексу законів про працю України.

Колегія судів зазначає, що у вказаній частині спірна вимога стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, а тому такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом про стягнення.

За таких обставин, в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати пункти 3 та 7 вимоги від 06.06.2012 № 17-08-17/3984 щодо зобов'язання відповідача вжити заходів щодо відшкодування виявлених збитків в межах чинного законодавства України та стягнути з осіб, винних у безоплатній передачі матеріальних цінностей, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статей 130-136 Кодексу законів про працю України, слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, зважаючи не те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише в частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судових рішень.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне виконати пункти 3 та 7 вимоги від 06.06.2012 № 17-08-17/3984 в частині зобов'язання вжити заходів щодо відшкодування виявлених збитків в межах чинного законодавства України та стягнути з осіб, винних у безоплатній передачі матеріальних цінностей, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статей 130-136 Кодексу законів про працю України.

У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: