Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/39684/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засідання

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.04.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012

у справі № 2а/0270/863/12 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.04.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Вінниці від 04.11.2010 № 0008762340.

У касаційній скарзі Вінницька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 23500,00 грн. згідно з рішенням від 04.11.2010 № 0008762340, з приводу правомірності якого виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.10.2010 № 1169/02/32/23/НОМЕР_2. Відповідно до цих висновків позивач порушив норми пунктів 1, 2 ст. 3, пункту 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР) внаслідок здійснення 20 та 21 жовтня 2010 року розрахункових операцій на загальну суму 4700,00 грн. (продаж товарів за готівку на загальну суму 2350,00 грн. та повернення покупцям готівкових коштів в цій сумі у зв'язку з поверненням товарів) без застосування реєстратора розрахункових операцій.

У судовому процесі встановлено, що позивач в 2010 році перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності - була платником єдиного податку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР (у редакції чинній на момент виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків якого виник спір) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (пункт 1 ст. 17 цього Закону в редакції Закону України від 21.12.2000 р. N 2156-III).

Пунктом 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норма пункту 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР звільняє позивача як платника єдиного податку від обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій та розрахункову книжку, а та обставина, що позивач не веде книги обліку доходів і витрат, може бути підставою для притягнення її до юридичної відповідальності, встановленої статтею 164-1 Кодексу про адміністративні правопорушення в Україні, а не статтею 17 Закону № 265/95-ВР.

З таким висновком судів попередніх інстанцій, однак, не можна погодитися, оскільки вони не відповідають правильному застосуванню наведених правових норм.

Так, буквальне тлумачення норми пункту 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР свідчить, що ведення суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, платником єдиного податку, книги обліку доходів і витрат, законодавцем визначено як умова його звільнення від обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій (розрахункову книжку) при здійсненні розрахункових операцій.

За встановленого у судовому процесі факту, що позивач не вела книгу обліку доходів і витрат, суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про відсутність у позивача обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій та розрахункову книжку при здійсненні розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.04.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев