Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2016 р. м. Київ К/800/32003/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 року у справі за позовом Вільнянського міжрайонного управління водного господарства до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року Вільнянське міжрайонне управління водного господарства звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати пункт 9 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності від 07.06.20313 року № 001-14/0767;

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року позовні вимоги Вільнянського міжрайонного управління водного господарства було задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 9 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень фінансової дисципліни виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Вільнянського міжрайонного управління водного господарства від 07.06.2013 року № 001-14/0767.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 року апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області було залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Запорізькій області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Вільнянському міжрайонному управлінню водного господарства у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Запорізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією Держфінінспекції в Запорізькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Вільнянського міжрайонного управління водного господарства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт ревізії від 27.07.2013 року № 001-21/4, в якому зафіксовані виявлені порушення.

На підставі матеріалів проведеної ревізії відповідачем на адресу Вільнянського міжрайонного управління водного господарства листом від 07.06.2013 року направлено вимоги по усуненню порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності № 001-14/0767.

Пунктом 9 вимог про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності від 07.06.20313 року № 001-14/0767 вимагалося від позивача:

- в повному обсязі відшкодувати зайво виплачену надбавку у сумі 29097,76 грн., шляхом внесення коштів до каси або на розрахунковий рахунок Управління, у тому числі шляхом стягнення з винних осіб на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України;

- кошти, що надійдуть на відновлення касових видатків загального фонду у сумі 29097,76 грн., проведених у минулих бюджетних періодах, перерахувати до державного бюджету відповідно до пункту 3.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року № 242;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску відповідно до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-1, повернути зайво сплачені кошти у сумі 10568,97 грн., або зарахувати в рахунок майбутніх платежів. У зв'язку з чим, відповідно, перерахувати кошти, що надійдуть на рахунок Управління, до державного бюджету або провести коригування кошторису на відповідну суму.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою, Вільнянське міжрайонне управління водного господарства звернулося до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією. її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж З робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлено вимогу, яка вказують на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість відшкодування перевіряє суд, який розглядає такий позов.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року у справах № 21-40а14, 21-63а14, від 27.01.2015 року у справі 21-436а14, від 17.02.2015 року у справі № 21-4а15, який згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

При цьому, враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Як вже зазначалося, оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість відшкодування перевіряє суд, який розглядає такий позов. При цьому, оскаржувана в межах даної справи вимога може бути виконана підконтрольною установою добровільно, однак сама по собі вона не є підставою для примусового стягнення зазначених в ній суми, тобто не породжує для позивача безпосередньо відповідного обов'язку. Таким чином, відсутні підстави для висновку про порушення даними вимогами будь-яких прав позивача.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову

Відмовити Вільнянському міжрайонному управлінню водного господарства у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз