Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2015 р. м. Київ К/800/27337/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайло О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року

у справі № 812/1094/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія А-Транс»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги 04 січня 2013 року №35,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія А-Транс» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги 04 січня 2013 року №35.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 26 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправною та скасував податкову вимогу від 04 січня 2013 року №35, а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 125,82 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої склали акт від 04 листопада 2011 року №458/23-00/35399672, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на 16 061,00 грн., у тому числі за 2009 рік на 9 673,00 грн., за 2010 рік на 6 388,00 грн., а також підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 17.2 статті 17, абзацу а), абзацу б) пункту 19.2 статті 19, з урахуванням підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 4 057,50 грн., у тому числі за вересень 2010 року на 1 200,00 грн., за листопад 2010 року на 1 200,00 грн., за грудень 2010 року на 1 657,50 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року № 0000762300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20 076,25 грн., у тому числі за основним платежем - 16 061,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 015,25 грн. та від 11 листопада 2011 року № 0000731710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5 071,88 грн., у тому числі за основним платежем - 4 057,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 014,38 грн.

Згідно платіжних доручень від 16 листопада 2011 року № 424 та від 18 листопада 2011 року № 431 позивач сплатив визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання у повному обсязі.

У подальшому податковим органом позивачу було нараховано пеню за податковим повідомленням-рішенням від 16 листопада 2011 року № 0000762300 - у розмірі 12 314,98 грн., за податковим повідомленням-рішенням від 11 листопада 2011 року № 0000731710 - у розмірі 379,60 грн.

04 січня 2013 року податковим органом виставлено позивачу податкову вимогу № 35 про сплату пені у загальному розмірі 12 581,67 грн., у тому числі з податку на прибуток - 12 202,07 грн., з податку з доходи фізичних осіб - 379,60 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для виставлення спірної вимоги, слугували висновки контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу, що складається з сум пені, яка нарахована у зв'язку із виявленням під час перевірки позивача заниження сум відповідних податкових зобов'язань та за весь період такого заниження.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірну вимогу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що узгоджені грошові зобов'язання, визначені позивачу контролюючим органом за податковими повідомленнями рішеннями, були сплачені платником до державного бюджету у повному обсязі та у строк встановлений законом, а також визначений у самому податковому повідомлені - рішенні, а відтак у податкового органу не було жодних правових підстав для визначення та встановлення позивачу міри відповідальності у вигляді пені, яка може бути нарахована за несплату суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що пеня визначена платнику на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, тобто у день настання строку погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток (25 листопада 2011 року) та податку з доходів фізичних осіб (20 листопада 2011 року), визначених податковими повідомленнями рішеннями від 16 листопада 2011 року № 0000762300 та від 11 листопада 2011 року № 0000731710.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

За приписами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 вказаного Кодексу (що діє з 01 січня 2011 року), пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

З метою виконання вказаних норм Податкового кодексу України, наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року №953, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 року за № 1350/18645, затверджено Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (далі - Інструкція), що діє з 10 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

На підставі підпункту 2.1.2 пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції, нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, в даному випадку, податкове законодавство пов'язує початок нарахування пені саме з моментом настання строку погашення податкового зобов'язання.

З огляду на викладене та враховуючи факт заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток на податку з доходів фізичних осіб, у податкового органу наявні підстави для нарахування пені на виявлені під час перевірки суми заниження податків за весь період такого заниження.

У той же час, податковим органом не враховано того, що застосування вказаних приписів Податкового кодексу України можливе лише з дня набрання ним чинності, а саме - з 01 січня 2011 року. Відтак, відповідачем, всупереч вимогам статті 58 Конституції України, при нарахуванні пені застосовано норму Податкового кодексу України, яка на момент виникнення підстав для застосування пені у 2009 - 2010 роках не була чинною.

Так, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп вбачається, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, відповідачем було нараховано пеню за період, який включав 2009 - 2010 роки, тобто період, в який ані Податковий кодекс України, ані Інструкція не були чинними, що суперечить положенням статті 58 Конституції України.

Слід також зазначити, що до введення в дію Податкового кодексу України порядок нарахування пені було визначено статтею 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачала права контролюючого органу нараховувати пеню у разі виявлення заниження суми податкових зобов'язань на суми такого заниження за весь період заниження.

Отже, нарахування контролюючим органом пені за 2009 - 2010 роки на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України та вказаної Інструкції є безпідставним, з огляду на що спірна податкова вимога підлягає скасуванню у частині визначеної суми пені за вказаний період.

При цьому, відповідач обґрунтовано нарахував пеню на суми податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, що виявлені під час проведення перевірки позивача, за період заниження з 01 січня 2011 року по день настання строку погашення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на прибуток (20 листопада 2011 року та 25 листопада 2011 року, відповідно).

Так, сума пені згідно Інструкції розраховується за такою формулою:

Езаниження х Кднів : 100% х UНБУ х 1,2

---------------------------------------------- = Y

R

де:

Y - сума пені, що нараховується на суму заниження податкового зобов'язання (завжди округлюється до другого знака після коми);

езаниження - фактично занижена сума податкового зобов'язання;

Кднів - кількість днів заниження;

UНБУ - облікова ставка Національного банку України, що діяла на день заниження податкового зобовязання;

1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120% річних UНБУ;

R - кількість днів у календарному році.

Враховуючи, що кількість календарних днів заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток становить 328, нарахування пені згідно вказаної Інструкції має відбутися саме за цей період у розмірі 5 878,61 грн.

Кількість календарних днів заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб становить 323, а отже пеня має бути нарахована у розмірі 333,93 грн.

З огляду на викладене спірна вимога є правомірною у частині визначення позивачу пені у розмірі 6 212,54 грн., з яких з податку на прибуток - 5 878,61 грн. та податку з доходів фізичних осіб - 333,93 грн. В іншій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 812/1094/13-а скасувати в частині визнання протиправною та скасування вимоги від 04 січня 2013 року №35 щодо нарахування пені у розмірі 6 369,13 грн., з яких з податку на прибуток у розмірі 6 323,46 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 45,67 грн.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.