Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2015 р. м. Київ К/800/41268/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника відповідача - Дитюк І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної фінансової інспекції в Полтавській області та Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" про зобов'язання виконати вимогу,

встановив:

Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулась до Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" з позовом про зобов'язання виконати пункти 1, 2, 5 вимоги від 19 вересня 2013 року №16-06-3-14/6549 "Про усунення виявлених порушень".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року, позов задоволено частково: зобов'язано Комунальне підприємство "Кременчуцьке тролейбусне управління" виконати приписи пунктів 1 та 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 19 вересня 2013 № 16-06-3-14/6549 "Про усунення виявлених порушень"; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач та відповідач звернулися з касаційними скаргами, в яких просили їх скасувати та ухвалити рішення на їх користь.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідача позивач просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга відповідача підлягає задоволенню, скарга позивача задоволенню підлягає задоволенню частково.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 20 травня 2013 року по 09 серпня 2013 року (із призупиненням для проведення зустрічних звірок з 10 червня 2013 року по 19 липня 2013 року) відповідно до п. 1.1.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Полтавській області на IІ квартал 2013 року та на підставі направлення від 15 травня 2013 року № 442 заступником начальника відділу інспектування у сфері послуг Крупицькою Г. М. проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2013 року, результати якої оформлено актом від 16 серпня 2013 року № 06-21/363.

З урахуванням встановлених в ході проведення ревізії порушень Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області винесено вимогу "Про усунення порушень" від 19 вересня 2013 року № 16-06-3-14/6549.

Пунктом 1 вказаної вимоги відповідача зобов'язано стягнути на користь комунального підприємства кошти за надані послуги по доставці тролейбусів у сумі 60 061 грн 99 коп. У разі необхідності вказане питання вирішити у судовому порядку шляхом подання позову до ТОВ "КрАЗ Лізинг". Відобразити в бухгалтерському обліку комунального підприємства дебіторську заборгованість у сумі 60 061 грн 99 коп., яка виникла внаслідок невиконання з боку ТОВ "КрАЗ Лізинг" умов договору фінансового лізингу від 15 листопада 2012 року № 018/12 ФЛ ЮО ТС, що призвело до здійснення КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" витрат на доставку тролейбусів з м. Львів до м. Кременчук.

Пунктом 2 цієї ж вимоги КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" зобов'язано відшкодувати на свою користь збитки в сумі 3 889 грн 12 коп., які виникли внаслідок виплати добових витрат за винаймання житла та списання пального на поїздки, які не передбачені наказами на відрядження, за рахунок винних осіб. В іншому випадку стягнути з осіб, вказаних в акті ревізії, винних у проведенні зайвих витрат, шкоду в порядку та в розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 5 вимоги КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" зобов'язано відшкодувати збитки в сумі 982 грн 10 коп., які виникли внаслідок списання пального на поїздку до м. Чернігів по подорожньому листу серії СМА №0077 за 14-16 лютого 2011 року на автомобіль ГАЗ 3110, державний номерний знак ВІ1599АА, при тому, що фактично використання автомобіля не підтверджено, чим порушено вимоги п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У зв'язку з не виконанням вимог в добровільному порядку інспекція заявила цей позов.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимога про усунення виявлених ревізією порушень є обґрунтованою в частині.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов Державної фінансової інспекції до підконтрольної установи про зобов'язання виконати вимогу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 7 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14, відповідно).

Між тим у справі, яка розглядається, позивач пред'явив вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки при вирішенні спору суди допустили неправильне застосування норм матеріального права до встановлених у справі обставин, рішення судів слід скасувати.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

Відмовити в задоволені позову Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" про зобов'язання виконати пункти 1, 2, 5 вимоги від 19 вересня 2013 року № 16-06-3-14/6549 "Про усунення виявлених порушень".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: