Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2015 р. м. Київ К/800/65350/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління соціального захисту населення Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року у справі за позовом управління соціального захисту населення Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області до управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року управління соціального захисту населення Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області про скасування рішення.

Позивач просив суд скасувати рішення відповідача № 3 від 26 липня 2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до відповідача недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 340 грн. та акт № 10 від 25 липня 2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 липня 2013 року виконуючий обов'язки начальника управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області Ткаченко Т.П. на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, за результатами позапланової перевірки прийнято Рішення №3 від 26 липня 2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій за подання до органів ПФУ недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в розмірі 340 грн. Дане рішення було прийнято за результатами повторної перевірки позивача, що відображено у Акті №10 від 25 липня 2013 року.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та рішенням пенсійного органу, позивач спочатку оскаржив їх в адміністративному порядку, а потім до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем правомірно винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 3 від 25 липня 2013 року.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком виходячи із наступного.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , який діяв до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведена вище норма матеріального права була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування після 1 січня 2011 року відповідачем на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" управлінню соціального захисту населення Арбузинської районної державної адміністрації штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, є протиправним.

Крім того, позивач у позовній заяві просить скасувати акт № 10 від 25 липня 2013 року. Колегія суддів вважає, що даний акт є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення перевірки позивача, і згідно із статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є доказом, який повинен оцінюватися судом відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та його оскарження не передбачено чинним законодавством, як спосіб захисту судом прав, свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині оскарження акту управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області № 10 від 25 липня 2013 року.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу управління соціального захисту населення Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати Рішення управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області №3 від 26 липня 2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Провадження у справі щодо оскарження Акту управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області № 10 від 25 липня 2013 року - закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак