Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2015 р. м. Київ К/800/1436/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Загородньої М.О.,

представника прокуратури Симоненко В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест Холдинг" до Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області, за участю Прокуратури Житомирської області, про визнання недійсним розпорядження,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест Холдинг" звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним розпорядження Ружинської районної державної адміністрації від 03.07.2013 року № 175 "Про затвердження акту роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року, адміністративний позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області від 03.07.2013 року № 175 "Про затвердження акту роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам".

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі, Заступник прокурора Житомирської області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.07.2013 року Ружинською районною державною адміністрацією винесено розпорядження № 175, яким затверджено акт роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі і землекористувачам.

У вказаному акті зазначено, що ТОВ "Украгроінвест Холдинг" використовує протягом 2010-2012 років без договорів оренди земельні ділянки під проектними дорогами між земельними частками (паями) площею 14,9655 га (рілля) та не витребувані земельні частки (паї) площею 13,48 га (рілля) на території Топорівської сільської ради Ружинського району. Орієнтовно ТОВ "Украгроінвест Холдинг" нанесено збитків Топорівській сільській раді у вигляді неодержаного доходу до бюджету сільської ради за несплату орендної плати у сумі 43910,11 грн.

Не погодившись із зазначеним розпорядженням Ружинської районної державної адміністрації від 03.07.2013 року № 175 позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання його недійсним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У статті 157 Земельного кодексу України зазначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з пунктом 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки..

Як вбачається із копії акта комісії від 26.06.2013 року, представник ТОВ "Украгроінвест Холдинг" на засіданні комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам присутній не був.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення Ружинською районною державною адміністрацією приписів пункту 2 Порядку.

Крім того, суди зазначили, що розмір орендної плати встановлюється виключно за згодою сторін договору, а тому застосування відсоткових ставок, затверджених сільськими радами району (які були визначені в односторонньому порядку) у розрахунку збитків є неправомірним.

Також, суди дійшли висновку, що акт про визначення збитків власнику землі від 26.06.2013 року не є належним доказом, яким встановлено вину позивача у завданні збитків.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при винесенні рішення щодо затвердження акта визначення розміру збитків.

Натомість, питання щодо наявності підстав для стягнення збитків з Товариства не може бути предметом розгляду а адміністративному суді, його належить вирішувати у порядку господарського судочинства під час розгляду справи про стягнення збитків.

Отже, у справі, яка розглядається, судам необхідно було надати оцінку саме оскарженому розпорядженню Ружинської районної державної адміністрації.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 «Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню, зокрема, підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Аналіз положень зазначених нормативних актів свідчить, що державна адміністрація, вважаючи, що Товариством завдано збитків у вигляді неодержаних доходів, мала право та повноваження прийняти рішення про затвердження акта комісії щодо визначення розміру збитків.

Отже, у даному випадку, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо порушення пункту 2 Порядку, на яке посилались суди попередніх інстанцій, слід зазначити, що вказаний пункт встановлює перелік осіб, які повинні бути включені до складу комісій.

Слід зазначити, що відповідачем дотримано вимоги вказаної норми, а саме Розпорядженням від 05.09.2012 року № 395 до складу комісії було включено уповноваженого представника підприємства, яке буде відшкодовувати збитки.

Факт складення акта комісії без участі представника підприємства стосується діяльності саме комісії та не впливає на повноваження державної адміністрації на етапі затвердження акта комісії.

Крім того, що вказаний акт є лише одним з доказів, який може бути досліджений господарським судом у справі про стягнення збитків. Процедурні порушення, допущені комісією при складенні акта визначення розміру збитків та їх вплив на правильність визначення розміру збитків також можуть бути оцінені під час розгляд справи про стягнення збитків.

Суди попередніх інстанцій помилково вийшли за межі предмету доказування та досліджували, у тому числі, питання про наявність підстав для відшкодування збитків.

Повноваження відповідача у даному випадку обмежуються лише затвердження акта комісії щодо визначення розміру збитків у встановленому порядку. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, вони відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тому, як було зазначено, питання щодо наявності підстав для відшкодування збитків з Товариства належить вирішувати у порядку господарського судочинства під час розгляду справи про стягнення збитків. Саме під час розгляду такої справи відповідно до приписів статей 22, 1166 Цивільного кодексу України з'ясовується наявність усіх елементів правопорушення, що дає підстави для стягнення збитків: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини.

З огляду на те, що відповідач при прийнятті оскарженого у цій справі розпорядження діяв у відповідності із законом, тому підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест Холдинг" до Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним розпорядження.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: