Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/24125/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашникової О.В.Леонтович К.Г.Васильченко Н.В.розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганської митниці Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" звернулося до суду із позовом до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, в якому, з урахуванням уточнення позову та ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року про роз'єднання позовних вимог, просило суд визнати протиправними дії щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а також скасувати рішення митниці про визначення митної вартості №702190001/2012/000076/2 від 18.04.2012 та стягнути надмірно сплачену суму ПДВ за ВМД №702190001/2012/001654 від 19.04.2012 в розмірі 31192,54 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року, вимоги позивача задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів №702190001/2012/000076/2 від 18.04.2012 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702190001/2/00122 від 18.04.2012 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», ідентифікаційний код 34502350, надмірно сплачений у зв'язку з коригуванням митної вартості імпортованого товару ПДВ за ВМД № 702190001/2012/001654 від 19.04.2012 року у розмірі 31 192,54 грн. (тридцять одна тисяча сто дев'яносто дві гривні 54 копійки). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Луганська митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, заявник просив замінити відповідача - Луганську митницю Державної митної служби України правонаступником - Луганською митницею Міндоходів.

За статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням обставин справи та наведеної норми права, колегія суддів зазначає, що заявлене представником відповідача клопотання не суперечить вимогам закону, тому суд допускає заміну Луганської митниці ДМС України на Луганську митницю Міндоходів.

Позивачем подано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10 лютого 2011 року між ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» (покупець) та ВАТ «Выксунский металлургический завод» (продавець, РФ) в особі ВАТ «ОМК-Сталь», що діє на підставі агентського договору, укладено контракт № 7К1/35-11 на поставку залізничних колес, за умовами якого виробником товару виступає відкрите акціонерне товариство «Выксунский металлургический завод», кількість товару, строки його поставки та ціна визначаються у Специфікаціях до Контракту. Оплата здійснюється за одиницю в доларах США на умовах DAP ст. Соловей (відповідно до правил Інкотермс 2010). Оплата за товар здійснюється у вигляді 100% передоплати вартості товару шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця.

29 грудня 2011 року між сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1, згідно якої продовжено дію Контракту № 7К1/35-11 до 31 грудня 2012 року.

1 березня 2012 року між позивачем та ВАТ «Выксунский металлургический завод» складено Специфікацію № 4 до Контракту 7К1/35-11 від 10 лютого 2011 року, згідно з якою закуповується товар у кількості 2370 штук, ціна товару на рівні 595 доларів США за штуку.

Позивач за вказаною специфікацією № 4 від 1 березня 2012 року до контракту 7К1/35-11 від 10 лютого 2011 року перерахував на користь продавця вартість товару у 100%-му розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи № 330 від 06 березня 2012 року на суму 1410150,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №1661 від 13 березня 2012 року.

З метою митного оформлення названого товару в режимі імпорту митному органу були подані ВМД, в тому числі від 18.04.2012 № 702190001/2012/001610, з якої вбачається, що ціна товару - коліс залізничних суцільнокатаних, визначена на рівні 1,4 доларів США за кг.

Судами встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості, до зазначеної ВМД декларант подав комплект обов'язкових документів, передбачений пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 1766 від 20 грудня 2006 року (далі - Порядок 1766). Додатково до обов'язкових документів надано: експортні декларації країни відправлення, паспорти якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні) накладні, дозвільні документи.

Митним органом під час перевірки документів поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей був зроблений висновок про зниження вартості товару, внаслідок чого відповідачем у вказаній декларації митної вартості було зроблено відмітку про необхідність надання додаткових документів, а саме: прайс-лист фірми виробника товару; інформацію щодо факторів, які впливають на зниження вартості товарів відповідно до п.4.2 зовнішньоекономічного договору; інші документи за бажанням декларанта.

У зв'язку із ненаданням додаткових документів митним органом 18.04.2012 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702190001/2/00122, а також рішення про визначення митної вартості товарів від 18.04.2012 № 702190001/2012/000076/2, яким митну вартість імпортованого товару визначено за шостим (резервним) методом із розрахунку 1,77 доларів США / кілограм на умовах DAP кордон України.

21 червня 2012 року позивач на вимогу митного органу надав наступні документи: висновок №178 висновок №178 «Про незалежну оцінку товару - "залізничних суцільнокатаних колес", відповідно до Специфікації № 4 від 01 березня 2012 року до контракту № 7К1/35-11 від 10 лютого 2011 року на поставку залізничних коліс»; лист від 15.06.2012 за№АКД-ТД/84-02/19873, лист від 15.06.2012 року № 886, в якому підтверджується дійсність ціни на товар; сертифікати про походження товару форми СТ-1.

Відповідач листом № 1-15/6105 від 27 червня 2012 року повідомив позивача про залишення без змін рішення про визначення митної вартості від 18.04.2012 № 702190001/2012/000076/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем було надано необхідний пакет документів, який підтверджував заявлену ним митну вартість товару, а відтак, внаслідок протиправного застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару, сплатив до бюджету надмірну суму податку на додану вартість, який підлягає поверненню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09 квітня 2008 року (далі - Порядок №339), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Згідно з пунктами 11, 14 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку № 339, може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, а відтак законом передбачено порядок проведення консультацій щодо визначення митної вартості товару.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У відповідності до статті 273 Митного кодексу України резервний метод оцінки товарів, що імпортуються, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів.

Задовольняючи вимоги позивача в частині визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови у застосуванні митної вартості позивачем за першим методом (за ціною договору) та скасовуючи відповідне рішення митного органу, судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано ту обставину, з якою погодився відповідач, в тому числі у касаційній скарзі, що позивачем був наданий повний комплект обов'язкових документів, передбачених пунктом 7 Порядку №1766: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього) інвойси та рахунок-проформа, на підставі якого відбувалась оплата; банківські платіжні документи на оплату рахунку за поставлений товар, що є достатнім для підтвердження митного оформлення товару.

У зв'язку із виникненням у митного органу сумнівів про митну вартість товару, ним було зроблено напис щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме прайс-лист фірми виробника товару; інформацію щодо факторів, які впливають на зниження вартості товарів відповідно до п.4.2 зовнішньоекономічного договору; інші документи за бажанням декларанта.

Матеріалами справи підтверджується, що ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» на виконання зазначеної вимоги надано: висновок №178 «Про незалежну оцінку товару - "залізничних суцільнокатаних колес", відповідно до Специфікації № 4 від 01 березня 2012 року до контракту № 7К1/35-11 від 10 лютого 2011 року на поставку залізничних коліс» відповідно до якого станом на дату оцінки контрактна вартість товару відповідає ринковій; лист від 15.06.2012 №886 про фактори, які вплинули на зниження ціни на з.д. колеса у 2012 році; сертифікати про походження товару форми СТ-1; лист відкритого акціонерного товариства "ОМК-Сталь" від 15 червня 2012 року за №АКД-ТД/84-02/19873, в якому зазначено, що виробник відкрите акціонерне товариство "Выксунский металлургический завод" не використовує прайс-листи та каталоги у зв'язку з тим, що в умовах нестабільного ринку використання фіксованих цін є недоречним та про те, що підприємство-виробник використовує індивідуальний підхід до кожного окремого клієнта при формуванні ціни з урахуванням тривалості взаємовідносин, умов поставки та оплати, що ціна за вказаним договором була погоджена між сторонами і зазначена у Специфікації до контракту, і за контрактом сплачена 100%-а передоплата. В листі також зазначено, що надати калькуляцію собівартості залізничних коліс не виявляється можливим, оскільки ця інформація є конфіденційною та не підлягає розголошенню.

Відповідно до п. 7 Порядку №1799 у переліку обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості зазначений і зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього. Зважаючи на те, що зміна ціни у відповідності до п. 4.2 та 10.5 Контракту на поставку залізничних коліс повинна супроводжуватися підписання додаткової угоди, така угода, у разі її наявності, повинна надаватися під час митного оформлення.

Однак, у зв'язку з відсутністю додаткової угоди щодо зміни ціни у додатках до вказаної вище ВМД, у митниці не було правових підстав вважати наявність відповідної зміни, і відповідно - витребовувати у позивача інформацію щодо підстав заниження ціни на товари.

Отже, позивачем обґрунтовано обставини зниження вартості товару та неможливість надання прайс-листів фірми виробника товару, а відтак і правомірності застосування позивачем першого методу вартості, а документи, які подані декларантом для митного оформлення товару сумнівів у достовірності не викликають.

Водночас, пояснень стосовно того, які саме вмотивовані причини та/або сумніви були у митниці вимагати додаткові документи у позивача, відповідачем надано не було, так само як і не було надано обґрунтованих пояснень, із посиланням на норми чинного законодавства, щодо підстав неприйняття до уваги наданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення луганської митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

При цьому, судова колегія вважає за доцільне зазначити, що вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів, декларант тільки за власним бажанням може подати інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів, а витребування відповідачем додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України. Зокрема, витребування митним органом всього переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити або ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, лише підтверджують протиправність ухваленого митницею рішення про застосування відповідного методу визначення митної вартості товару.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті декларації митної вартості, прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за шостим методом, у зв'язку із чим правильними є і висновки судів про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача.

Поряд із цим, стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведеного, порядок повернення надмірно сплачених митних платежів встановлений нормативними актами, на чому також неодноразово акцентував увагу Верховний Суд України, а відтак вимоги позивача в цій частині є передчасними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для їх задоволення - помилковими.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За таких обставин, враховуючи, що судами правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак, ухвалюючи рішення суди щодо частини позовних вимог допустили порушення норм матеріального права, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги із зміною оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Луганської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" про стягнення з Державного бюджету України на користь ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», ідентифікаційний код 34502350, надмірно сплаченого у зв'язку з коригуванням митної вартості імпортованого товару ПДВ за ВМД № 702190001/2012/001654 від 19.04.2012 року у розмірі 31 192,54 грн. (тридцять одна тисяча сто дев'яносто дві гривні 54 копійки) та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)