Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Київ К/800/12613/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Донця О.Є.; Єрьоміна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року КП «Полтаваелектроавтотранс» (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (далі - Управління ПФ) про зобов'язання вчинити дії.

Зазначали, що здійснюють відшкодування повного обсягу витрат Управління ПФ на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_4 При цьому до стажу, який дає право на відповідний вид пенсії, включено також роботу ОСОБА_4 в Державному унітарному підприємстві Москви «Мосгортранс».

Посилаючись на те, що витрати пенсійного органу на виплату пільгових пенсій мають відшкодовуватися роботодавцями солідарно, просили зобов'язати Управління ПФ внести у відомості про розподіл пільгового стажу ОСОБА_4 період роботи в Державному унітарному підприємстві Москви «Мосгортранс» протягом 9 років 1 місяць 11 днів, а також зобов'язати відповідача привести розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4 за жовтень та листопад 2014 року у відповідність до пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що позивач здійснює відшкодування 100 % витрат Управління ПФ на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_4, яка працювала водієм міського тролейбуса в Полтавському тролейбусному управлінні у окремі періоди 1986 - 2003 років. Загальний стаж роботи в Полтавському тролейбусному управлінні складає 13 років 8 місяців та 25 днів.

Протягом окремих періодів 2003 - 2013 років (загалом 9 років 1 місяць 11 днів) ОСОБА_4 також працювала водієм тролейбуса в Державному унітарному підприємстві Москви «Мосгортранс».

За результатами перевірки, проведеної Головним управлінням Пенсійного фонду Росії, встановлено, що під час роботи на названому підприємстві, ОСОБА_4 мала статус особи, яка тимчасово перебуває на території Росії, тому до 1 січня 2012 року не підлягала пенсійному страхуванню. Після цієї дати, у зв'язку зі змінами у російському законодавстві, із заробітної плати ОСОБА_4 почали здійснюватися відрахування внесків на пенсійне страхування.

Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що основним документом, який підтверджує стаж є трудова книжка, тому Управління ПФ безпідставно не врахувало як пільговий стаж періоди роботи ОСОБА_4 в Державному унітарному підприємстві Москви «Мосгортранс».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з остаточними висновками судів про задоволення позову.

Відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) мають право на пільгових умовах на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи.

За змістом статей 1 та 2 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, пільгові пенсії, призначені на підставі пункту «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи отримали відповідний стаж.

Особливості пенсійного забезпечення громадян України, які працювали у Росії, врегульовано Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання - 14 січня 1993 року; далі - Угода з Росією) та Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (дата підписання - 13 березня 1992 року; далі - Угода СНД).

Частиною другою статті 6 Угоди СНД передбачено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до абзацу третього статті 6 Угоди з Росією обчислення трудового стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, для вирішення питання про врахування окремих періодів роботи до стажу, набутого у Росії, необхідно враховувати російське пенсійне законодавство.

Згідно з частиною першою статті 10 Федерального закону «О трудовых пенсиях в Российской Федерации» від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ до страхового стажу зараховуються періоди роботи і (або) іншої діяльності, які виконувалися на території Російської Федерації особами, зазначеними у частині першій статті 3 цього Закону, за умови, що за ці періоди сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації.

За правилами частини першої статті 7 Федерального закону «Об обязательном пенсионном страховании в Российской Федерации» від 15 грудня 2001 року 167-ФЗ (в редакції, чинній до 1 січня 2012 року) застраховані особи - це особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Застрахованими особами є громадяни Російської Федерації, а також такі, що постійно або тимчасово проживають на території Російської Федерації іноземні громадяни та особи без громадянства.

Федеральним законом від 3 грудня 2011 року № 379-ФЗ (який набрав чинності з 1 січня 2012 року) до наведеної статті внесено зміни, та передбачено, що застрахованими особами можуть бути іноземні громадяни як ті, що постійно або тимчасово проживають, так і ті, що тимчасово перебувають на території Росії.

Таким чином, до 1 січня 2012 року ОСОБА_4, як особа, яка тимчасово перебуває на території Росії, не була застрахована в системі російського пенсійного страхування, а з її заробітної плати не сплачувалися страхові внески.

Наведені обставини підтверджуються актом перевірки, складеним Головним управлінням Пенсійного фонду Росії.

Викладене унеможливлює врахування до пільгового стажу, який дає право на пільгове зниження пенсійного віку, періодів роботи ОСОБА_4 в Росії до 31 грудня 2011 року включно.

Водночас, перешкод для врахування стажу після цієї дати (з 1 січня по 16 травня 2012 року та з 9 червня 2012 року по 6 квітня 2013 року) колегія суддів не вбачає.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З викладеного вбачається, що у Підприємства відсутній обов'язок відшкодовувати Управлінню ПФ витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4 в тій частині, яка пропорційна стажу, набутому за періоди роботи з 1 січня по 16 травня 2012 року та з 9 червня 2012 року по 6 квітня 2013 року.

Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про необхідність внесення змін до відомостей про розподіл пільгового стажу ОСОБА_4 в частині періодів роботи в Державному унітарному підприємстві Москви «Мосгортранс» з 2 квітня 2003 року по 31 грудня 2011 року включно.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року змінити, в другому абзаці її резолютивної частини слова та цифри « 9 років 1 місяць 11 днів» замінивши словами та цифрами «з 1 січня по 16 травня 2012 року та з 9 червня 2012 року по 6 квітня 2013 року».

В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

О.Є.Донець

А.В.Єрьомін