Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/57956/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Веденяпіна О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013

у справі №818/4141/13-a

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Сумській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у поверненні надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб (з продажу нерухомого майна) в сумі 13131,95 грн. та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо повернення позивачу грошові кошти в сумі 13131,95 грн. та подати його на виконання відповідному органові що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.12.2012 ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого вона продала зазначений будинок. Цього ж дня нею сплачено до бюджету 13131,95 грн. в рахунок сплати податку з доходу фізичних осіб від продажу нерухомого майна, про необхідність такої сплати та розрахунок суми було повідомлено позивачу нотаріусом при оформленні угоди з купівлі-продажу майна, виходячи з даних витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстраційного посвідчення, в яких зазначена дата прийняття рішення про реєстрацію право власності 04.03.2010.

10.04.2013 ОСОБА_2 звернулась до податкового органу з заявою про повернення коштів у відповідності до вимог п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, вказуючи на допущення нею помилки по сплаті податку, на що отримала відмову.

11.03.2004 за договором купівлі-продажу частини житлового будинку ОСОБА_2 придбала 11/25 частини будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір було зареєстровано в КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 29.04.2004.

Протягом 2004 року нею було виконано добудову до частини домоволодіння. Згідно рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.09.2006 визнано збільшення в зв'язку з проведенням добудови частки в спільній власності на домоволодіння до 62/100 частин. Дане рішення суду було зареєстровано 30.09.2008 в КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.01.2009 було проведено поділ майна та виділено у власність ОСОБА_2 62/100 частин в натурі зі спільної часткової власності, припинивши тим самим право спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. За цим рішенням проведено державну реєстрацію права власності 04.03.2010, при цьому реєструючим органом виділене у власність позивача майно зареєстроване окремим об'єктом під АДРЕСА_1 та визначена частка - 1/1.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов виходили з того, що ОСОБА_2 є власником з 2004 року, у 2008 році нею була зароблена добудова за рахунок яких відбулась збільшення її частки, тому вона є власником житлового будинку понад три роки, а отже не повинна сплачувати податок з доходу фізичних осіб відповідно до ст. 172 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Таким чином, згідно Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.01.2009 право власності ОСОБА_2 на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 було припинено, а отже безпідставними є твердження судів попередніх інстанцій про безперервність володіння позивачкою будинком з 2004 року до моменту продажу.

Нотаріально посвідчений договір чи рішення суду про виділ (поділ) нерухомого майна, що перебувало у спільній власності, є відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень підставою для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та реєстрації цих прав».

При цьому ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень передбачено відкриття відповідного розділу на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше або яке не було зареєстровано відповідно до цього Закону.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України ОСОБА_2 набула право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 з моменту його державної реєстрації, тобто з 04.03.2010, оскільки фактично після поділу зазначений будинок став окремим об'єктом.

Відповідно до ст. 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу ( обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не оподатковується. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України. Оскільки, об'єкт нерухомості, а саме житловий будинок, зареєстрований за позивачкою 04.03.2010, тобто на момент продажу перебував у її власності менше 3-х років, підстав для повернення сплаченого нею податку відсутні.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.В. Веденяпін