Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/35924/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Швець В.В., розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 17.09.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська , в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 3 ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2012р. з урахуванням зміни розміру щомісячної заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно до ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 17.09.2012р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013р., позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в зв'язку зі зміною заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді. Зобов'язано відповідача провести ОСОБА_2 - судді у відставці перерахунок та виплату з 01.01.2012р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.

У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, з січня 2004 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. В лютому звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська із заявою про здійснення перерахунку з 01.01.2012р. щомісячного довічного грошового утримання в зв'язку з підвищенням заробітної плати (суддівської винагороди) суддям на підставі ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус судів" (далі - Закон № 2453-VІ) та надав довідку Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Проте відповідач відмовив позивачу в такому перерахунку пенсії, посилаючись на те, що Законом № 2453-VІ3 не передбачений перерахунок довічного грошового утримання суддям у відставці, окрім суддів Конституційного Суду України.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що розмір довічного утримання, який призначено та виплачується судді у відставці розраховується із розміру грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Частиною третьою статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI (далі Закон - № 2453-VI) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011р., частини третю і п'яту статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).

Таким чином, у визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання були внесені зміни Законом № 3668-VI , внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

В подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 (далі - Рішення № 3-рп/2013) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VІ в редакції Закону № 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У пункті 8 Рішення № 3-рп/2013 визначено, що частина третя статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції до змін, внесених Законом № 3668-VІ.

Оскільки за змістом пункту 4 Рішення № 3-рп/2013 має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, то право на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру виникає з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Аналогічний правовий висновок, висловлений в постановах Верховного Суду України від 17.03.2014р. (справи 21-429а14, 21-371а14) та в постанові від 24.03.2014р. (справа № 21-584а14).

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду в серпні 2012 року (до ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 3-рп/2013) та те, що предметом цього спору є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2012 року в зв'язку із збільшенням розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання в зв'язку із зміною розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, однак помилково не врахували вимоги Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VІ щодо обмеження граничним розміром такого утримання у відповідний період.

За вказаних обставин постанову суду першої інстанції необхідно змінити, при цьому зазначивши дату проведення позивачу перерахунку довічного грошового утримання з 23.02.2012р. (дата звернення позивача із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про перерахунок довічного грошового утримання).

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 17.09.2012р. змінити шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 з 23.02.2012р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 80% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, з якого сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням максимального розміру, встановленого частини 5 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI, та раніше проведених виплат.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013р. скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Швець В.В.