Історія справи

Постанова ВАСУ від 16.11.2015 року у справі №800/313/15
Постанова ВСУ від 06.07.2016 року у справі №800/313/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року м. Київ справа № 800/313/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В.,

суддів: Ємельянової В.І.,

Заїки М.М.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

при секретарі: Борілло Ю.В.,

за участю представника відповідача Пантелейчук Л.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною, -

встановив :

25 серпня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо несвоєчасного, більше одного року і чотирьох місяців, розгляду його заяви від 6 лютого 2014 року про відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області і внесення до Верховної Ради України відповідного подання.

У позовній заяві ОСОБА_5 зазначає, що Вища Рада юстиції, отримавши 10 лютого 2014 року його заяву та матеріали про звільнення у відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області, лише 18 червня 2015 року прийняла рішення про внесення до Верховної Ради України відповідного подання. Позивач вважає, що Вища рада юстиції своєю протиправною бездіяльністю щодо несвоєчасного розгляду його заяви про відставку і внесення відповідного подання позбавила його права на отримання вихідної допомоги в сумі 227766 гривень, частини суддівської винагороди в розмірі 48000 гривень та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач ОСОБА_5 подав до Вищого адміністративного суду України заяву про розгляд справи у його відсутність.

Пантелейчук Л.Б., - представник Вищої ради юстиції, заперечуючи проти позову, стверджує, що приймаючи рішення від 18 червня 2015 року № 39/0/15-15 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звертає увагу суду на те, що засідання 18 червня 2015 року було першим засіданням Вищої ради юстиції за період з 17 лютого 2014 року (дати надходження до Вищої ради юстиції у належному вигляді всіх документів, необхідних для розгляду заяви ОСОБА_5 про звільнення у відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області), та з 4 червня 2015 року (дати набуття повноважень новим складом Вищої ради юстиції), до порядку денного якого було включено питання розгляду матеріалів щодо внесення подань про звільнення суддів з посад за загальними обставинами, у тому числі і у зв'язку з поданням заяви про відставку. Пантелейчук Л.Б. зазначає, що Вища рада юстиції не здійснювала своїх повноважень у період з 11 квітня 2014 року по 4 червня 2015 року через відсутність складу зазначеного органу, передбаченого Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно рішення Вінницької обласної ради народних депутатів сесії 21 скликання ОСОБА_5 був обраний народним суддею Могилів-Подільського районного народного суду Вінницької області, де працював з 2 липня 1986 року по 16 квітня 2004 року. Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-ІІІ був обраний на посаду судді Могилів-Подільського районного суду Вінницької області безстроково.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 18 березня 2004 року № 1633-ІV позивача обрано суддею Апеляційного суду Вінницької області.

Заява ОСОБА_5 Вищій раді юстиції про внесення подання про його звільнення у відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області від

6 лютого 2014 року надійшла відповідачеві 10 лютого 2014 року, що підтверджується листом секретаріату Вищої ради юстиції від 3 березня 2015 року № 1405/0/9-15. До цієї заяви були долучені заява позивача до Верховної Ради України від 6 лютого 2014 року з проханням про його звільнення з посади судді у відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, в якій зазначалося також, що при прийнятті рішення про звільнення стороннього впливу на нього та примусу не було, біографічна довідка від 7 лютого 2014 року ОСОБА_5 за підписом керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області та інші документи для розгляду питання щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді у відставку (копія паспорта, копія диплома, копія трудової книжки, копія протоколу районної виборчої комісії про результати виборів народного судді від 1 червня 1986 року про обрання народним суддею Могилів-Подільського районного народного суду Вінницької області, копія протоколу районної виборчої комісії про результати виборів народного судді від 21 червня 1987 року про обрання народним суддею Могилів-Подільського районного народного суду Вінницької області, копія витягу з рішення Вінницької обласної ради народних депутатів сесії 21 скликання про обрання ОСОБА_5 народним суддею Могилів-Подільського районного народного суду Вінницької області, копія витягу з постанови Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-ІІІ про обрання ОСОБА_5 суддею Могилів-Подільського районного суду Вінницької області безстроково, копія постанови Верховної Ради України від 18 березня 2004 року № 1633-ІV про обрання ОСОБА_5 на посаду судді Апеляційного суду Вінницької області).

У складі секретаріату Вищої ради юстиції на час підготовки до розгляду Вищою радою юстиції матеріалів про внесення подання у зв'язку з поданням позивачем заяви щодо його звільнення з посади судді у відставку діяв відділ підготовки матеріалів про звільнення суддів за загальними обставинами управління забезпечення підготовки матеріалів з питань дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів. До повноважень відділу, відповідно до Положення, затвердженого наказом Голови Вищої ради юстиції від 24 грудня 2013 року № 472-к, належало, в тому числі, здійснення попереднього розгляду матеріалів про звільнення суддів за загальними обставинами, перевірка їх відповідності вимогам чинного законодавства, наявності підстав, передбачених чинним законодавством, для звільнення суддів за загальними обставинами, а також наявності відповідних документів, які підтверджують право судді на звільнення за загальними обставинами; вжиття заходів для з'ясування дійсного волевиявлення судді, який звернувся із заявою про звільнення з посади судді за власним бажанням чи у відставку; у разі неповноти надісланих матеріалів вжиття заходів щодо усунення недоліків.

Після надходження до Вищої ради юстиції матеріалів за заявою позивача щодо його звільнення у відставку з посади судді вищезазначений відділ опрацював ці матеріали та здійснив підготовку до розгляду на засіданні Вищої ради юстиції.

Згідно довідки головного спеціаліста відділу підготовки матеріалів про звільнення суддів за загальними обставинами від 12 лютого 2014 року, цього дня о 17 годині 16 хвилин зателефоновано судді Апеляційного суду Вінницької області Камзалову В.В. та проведено розмову, в ході якої останній підтвердив своє рішення про звільнення з посади у відставку та повідомив, що при прийнятті такого рішення стороннього впливу на нього або примусу не було.

Виправлена біографічна довідка судді Апеляційного суду Вінницької області Камзалова В.В., яка відповідно до штампу на поштовому конверті Апеляційного суду Вінницької області була направлена з міста Вінниці 12 лютого 2014 року, надійшла до Вищої ради юстиції 17 лютого 2014 року за вхідним № 391/0/8-14.

З листа секретаріату Вищої ради юстиції від 3 березня 2015 року № 1405/0/9-15 вбачається, що питання щодо розгляду заяви ОСОБА_5 було включено до порядку денного засідання Вищої ради юстиції 18 березня 2014 року, яке не відбулося у зв'язку з відсутністю кворуму.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ з 11 квітня 2014 року були припинені повноваження членів Вищої ради юстиції (крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою).

18 червня 2015 року Вища рада юстиції прийняла рішення № 39/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Вінницької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Згідно постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VІІІ ОСОБА_5 звільнено з посади судді у відставку, а наказом Апеляційного суду Вінницької області від 3 серпня 2015 року № 76/2-07к виведено його зі штату суддів цього суду.

Вважаючи протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо несвоєчасного розгляду його заяви від 6 лютого 2014 року про відставку з посади судді, ОСОБА_5 звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 129 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади. В Основному Законі України незалежність як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади (пункт 27 частини 1 статті 85, частини 4, 5 статті 126, частини 3, 4 статті 127, стаття 128, пункт 1 частини 1 статті 131); забороною впливу на них у будь-який спосіб (частина 2 статті 126); захистом професійних інтересів суддів (частина 6 статті 127); підкоренням суддів при здійсненні правосуддя лише закону (частина 1 статті 129); особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (пункт 3 частини 1 статті 131); державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів (частина 1 статті 130); притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суду і судді (частина 5 статті 129); організацією державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей (частина 7 статті 126); здійсненням суддівського самоврядування (частина 2 статті 130); забороною для професійних суддів належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (частина 2 статті 127) (пункт 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) (далі - Рішення № 3-рп/2013)).

Крім того, у Рішенні № 3-рп/2013, з урахуванням правових позицій, висловлених у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Конституційний Суд України зазначив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, у Рішенні № 3-рп/2013 йдеться про те, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому - у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Згідно зі статтею 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про відставку; далі - Закон № 2453-VI) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною 5 статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

За змістом частин 1, 3, 4 статті 109 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність (частина 2 статті 1 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про відставку; далі - Закон № 22/98-ВР)).

Відповідно до статті 2 Закону № 22/98-ВР повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, цим Законом та регламентом Вищої ради юстиції, який затверджується на її засіданні.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 27 Закону № 22/98-ВР Вища рада юстиції приймає подання про звільнення суддів з посади.

Зі змісту частини 2 статтею 31 Закону № 22/98-ВР вбачається, що у разі звернення судді з заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.

Як було передбачено абзацом 2 пункту 1 параграфа 2.1 глави 1 розділу ІІ Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого її рішенням від 4 жовтня 2010 року № 791/0/15-10 (чинного на час звернення позивача з заявою про відставку; далі - Регламент) заява про відставку разом з відповідними матеріалами подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції.

У відповідності до пунктів 3, 4, 6 параграфа 2.1 глави 1 розділу ІІ Регламенту про неналежне оформлення матеріалів щодо звільнення судді з посади Голова Ради або Заступник повідомляють суб'єктові, який надіслав ці матеріали, та встановлюють строк для усунення недоліків, що не може перевищувати десяти днів. На засіданні секції з'ясовується питання дійсного волевиявлення судді, який подав заяву про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус. Розгляд питання про звільнення судді з посади за загальними обставинами на засіданнях секції та Вищої ради юстиції здійснюється у порядку, визначеному цим Регламентом.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз зазначених норм права та встановлених обставин справи дає підстави для висновку, що Вища рада юстиції при розгляді заяви ОСОБА_5 про звільнення його з посади судді Апеляційного суду Вінницької області у відставку діяла з порушенням вимог, передбачених Конституцією та законами України, якими визначено порядок звільнення судді у відставку. Не розглянувши отриману 10 лютого 2014 року заяву позивача від 6 лютого 2014 року протягом місячного строку (до 11 березня 2014 року), Вища рада юстиції допустила протиправну бездіяльність.

На підставі викладеного, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради юстиції щодо несвоєчасного розгляду його заяви про відставку з посади судді і внесення до Верховної Ради України відповідного подання.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь ОСОБА_5 з Державного бюджету України слід стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 73 гривні 08 копійок.

Керуючись статтями 18, 94, 122, 159-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_5 від 6 лютого 2014 року про відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області і внесення до Верховної Ради України відповідного подання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 73 гривні 08 копійок.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Ємельянова В.І.

Заїка М.М.

Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.