Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/32175/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.02.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012

у справі №2а/2470/1668/11

за позовом Малого приватного підприємства «Яніс»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Яніс» (далі по тексту - позивач, МПП «Яніс») звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Чернівці) від 17.09.2010 №0000610233/0 та №0000620233/0.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000620233/0 від 17.09.2010, в решті позову - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі по тексту - Закон №334/94-ВР) - завищено загальну суму валових витрат в сумі 5370227,00 грн., в тому числі: за IV квартал 2008 року в сумі 5370227,00 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 3427,00 грн. в тому числі: за IV квартал 2009 року в сумі 3427,00 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) - завищено від'ємне значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість на суму 1208973,00 грн., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 348508,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 274144,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 449604,00 грн., за березень 2009 року в сумі 136717,00 грн., та на порушення п. 5.11, пп. 5.12.4 п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість завищено від'ємне значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість на суму 12756,00 грн. в тому числі за липень 2009 року на суму 2531,00 грн. та за жовтень 2009 року в сумі 10225,00 грн. внаслідок невірного перенесення рядків декларації; ст. 2, ст. 13, ст. 14, ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 - занижено орендну плату за землю в сумі 53204,59 грн., в тому числі: за IV квартал 2008 рік в сумі 9487,26 грн., за 2009 рік - у сумі 43717,33 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000620233/0, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 79806,88 грн., слід зазначити.

Згідно матеріалів справи МПП «Яніс» 12.10.2006 звернулось до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою №25 про передачу йому в оренду земельної ділянки площею 0,4317 га по вул. Миколаївській, 36-А. Пунктом 23.2 рішення 18 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 12.07.2007 №351 позивачу надано вищевказану земельну ділянку в оренду до 01.08.2052 для обслуговування будівель виробничого призначення. Також МПП «Яніс» було зобов'язано укласти з Чернівецькою міською радою договір оренди та договір за зразком, визначеним 40 рішенням сесії міської ради IV скликання від 22.12.2005 №922. Рішенням 19 сесії міської ради від 30.08.2007 №391 затверджено Положення про оренду земельних ділянок та порядок визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, яким визначені нові ставки орендної плати за землю.

З моменту прийняття рішення міської ради від 12.07.2007 №351 МПП «Яніс» не зверталося до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради для укладання договору оренди земельної ділянки. У зв'язку із цим Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом, який рішенням від 01.07.2008 у справі №1/26 задоволено, та постановлено, що договір на оренду земельної ділянки площею 0,4317 га, що розташована в м. Чернівці, на вул. Миколаївській, 36-А, вважати укладеним між Чернівецькою міською радою та МПП «Яніс» в редакції проекту від 19.09.2007. Також ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.08.2008 роз'яснено сторонам, що договір на оренду земельної ділянки площею 0,4317 га є укладеним з 11.07.2008.

Виходячи із вищевикладеного, ДПІ у м. Чернівці дійшло висновку, що МПП «Яніс» володіло земельною ділянкою на підставі договору оренди землі №5151 від 11.07.2008 площею 0,4317 га, розташованої у м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-А, а тому позивач повинен був проводити нарахування по орендній платі за землю та сплачувати вказаний податок до бюджету. Колегія суддів погоджується з такою позицією податкового органу та вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в цій частині прийнятті з порушенням норм матеріального права.

Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі», що є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В силу вимог ст. 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати земельний податок виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

У частинах першій, другій статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З наведених законодавчих положень випливає, що з моменту укладення договору оренди у особи наявні права та обов'язки орендаря, у тому числі і обов'язок вносити орендну плату за користування землею. За таких обставин, оскільки рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено момент укладення договору, у позивача з 11.07.2008 виник обов'язок сплачувати плату за оренду земельної ділянки.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства «Яніс» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)М.О. Федоров