Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2014 р. м. Київ К/800/49412/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А0870 про визнання діяльності протиправною та стягнення матеріальних збитків, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Військової частини А1815 правонаступника Військової частини А0870 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними дії військової частини А0870 щодо не забезпечення своєчасної виплати позивачу грошової компенсації за належне речове майно та стягнення з військової частини А0870 компенсації за неотримане речове майно у період проходження служби в розмірі 8509,53 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини А0870 щодо не забезпечення своєчасної виплати позивачу грошової компенсації за належне речове майно та стягнуто з відповідача користь ОСОБА_4 компенсацію за належне позивачу речове майно в розмірі 3476,57 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що норми статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, до 11.03.2000 року та з 22.05.2008 року по момент виключення позивача зі списків особового складу частини та зняття з усіх видів забезпечення, тобто по 23.04.2012 року, гарантували право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна, яке позивачу не було видано, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації за зазначений період у розмірі 3476,57 грн.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовані норми статі 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444 (далі - Положення).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4 проходив службу у Військовій частині А0870 на посаді командира взводу матеріально-технічного забезпечення лінійно-кабельного батальйону зв'язку 30 окремого лінійно-вузлового полку зв'язку. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 10.02.2012 року № 21пм позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу та наказом командира Військової частини А0870 від 23.04.2012 року № 95 позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Позивач перебував на речовому забезпеченні у військовій частині А0870. Згідно довідок, виданих відповідачем, від 17.05.2012 року № 7 та № 8 про вартість речового майна, що підлягало видачі до 11.03.2000 року та після 11.03.2000 року до моменту виключення із списків особового складу частини та зняття з речового забезпечення становить 8509,53 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла до 11.03.2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Згідно з пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Статтею 2 Закону України від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», що набрав чинності 11.03.2000 року, призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ в частині одержання військовослужбовцями речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість нього.

Законом України від 03.11.2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01.01.2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини 2 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що на момент звернення позивача для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно з статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Військової частини А1815 правонаступника Військової частини А0870 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року у справі № 2а/2570/1688/2012 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді В.І. Бутенко

Т.О. Лиска