ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 року м. Київ справа № 800/465/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Вербицької О.В. Маринчак Н.Є. Цвіркуна Ю.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_6,

представника відповідача - Карлаша Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_6

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_6 (далі - позивач, ОСОБА_6) звернувся до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якій просив суд визнати протиправним Рішення ВККС України від 17 травня 2016 року № 989/дп-16, яким його, суддю Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6, притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав порушення пункту 2 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження; скасувати Рішення ВККС України від 17 травня 2016 року № 989/дп-16, яким його, суддю Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6, притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав порушення пункту 2 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне.

17 травня 2016 року ВККС України ухвалила рішення про застосування до нього, як до судді, дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Підставою для розгляду питання про його дисциплінарну відповідальність слугувало звернення громадянина ОСОБА_8 щодо невжиття позивачем заходів для розгляду цивільної справи, в якій він є стороною, протягом встановленого законом строку.

Розглянувши дисциплінарну справу, провадження в якій відкрито за зверненням громадянина ОСОБА_8, ВККС України дійшла висновку, що ним, як головуючим у судовому засіданні при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про встановлення порядку користування квартирою (справа № 752/6979/13-ц, провадження № 2/752/2726/23) не вжито достатніх заходів щодо розгляду зазначеної справи протягом встановленого процесуальним законом строку.

Не заперечуючи встановлені ВККС України об'єктивні дані щодо загального терміну перебування зазначеної цивільної справи у судовому провадженні, ОСОБА_6 не погоджується із висновком ВККС України про невиправдане порушення ним вимог процесуального закону щодо строків розгляду цивільної справи та вважає, що відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

В поданих запереченнях представник ВККС України зазначив, що зібрані під час перевірки матеріали з урахуванням пояснень судді ОСОБА_6 по суті проступку, характеру проступку, його наслідків, вказують на наявність ознак дисциплінарного проступку. Однак з урахуванням положень Закону України від 12.02.2015 р. № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28 березня 2015 року, Комісія дійшла висновку про можливість накладення на останнього у відповідності до пункту 1 частини першої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

На думку представника відповідача рішення Комісією прийнято з додержанням визначеної процедури, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник ВККС України позов не визнав, надав пояснення, аналогічні тим, які викладенні у запереченнях проти позову.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

У травні 2014 року на адресу ВККС України надійшло звернення громадянина ОСОБА_8 щодо неправомірних дій судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 при здійсненні правосуддя.

У своєму зверненні заявник зазначив, що у провадженні судді ОСОБА_6 з квітня 2013 року перебуває справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про встановлення порядку користування квартирою та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні жилим приміщенням, яке було призначено суддею на 15 липня 2013 року. Судове засідання у призначену дату не відбулося, провадження у справі зупинено через оскарження відповідачами ухвали про відкриття провадження у ній.

Після розгляду апеляційної скарги судове засідання у справі було призначено на 24 січня 2014 року, однак у зв'язку з неявкою відповідачів, було відкладено на 03 квітня 2014 року.

У призначену дату 03 квітня 2014 року судове засідання також не відбулось у зв'язку з оскарженням відповідачами ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Станом на 28 квітня 2014 року справу не розглянуто, що, на думку ОСОБА_8 свідчить про невжиття суддею ОСОБА_6 заходів для її розгляду у встановлений законом строк.

З огляду на вказане, заявник просив Комісію притягнути суддю Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності.

За результатами розгляду зібраних в процесі перевірки матеріалів Комісія ВККС України дійшла висновку про встановлення фактів та обставин, які можуть свідчити про наявність у діях судді ОСОБА_6 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та прийняла рішення від 24 листопада 2015 року № 3364/дп-15, про відкриття дисциплінарної справи.

Рішенням ВККС України від 17 травня 2016 року, правомірність якого є предметом спору у цій справі, суддю Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Як слідує із змісту оскаржуваного рішення, Комісією при розгляді дисциплінарної справи встановлено, що провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про встановлення порядку користування квартирою (справа № 752/6979/13-ц, провадження № 2/752/2726/23) відкрито ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 19 квітня 2013 року.

За результатами судового розгляду 08 вересня 2015 року Голосіївський суд м. Києва ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_8 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Під час судового провадження у справі суддя ОСОБА_6 провів судові засідання: 24 січня, 02 липня, 08 жовтня, 17 грудня 2014 року, 25 березня, 16 червня та 08 вересня 2015 року.

Ухвалення судового рішення суддею відтерміновувалося три рази через неявку відповідачів та відсутність даних про їх повідомлення, а також через неявку сторін у справі, у зв'язку із уточненням позовних вимог, направленням справи до апеляційного суду для розгляду апеляційних скарг сторін у справі в періоди з 08 липня по 28 жовтня 2013 року та з 07 квітня по 23 червня 2014 року.

Загальний строк, протягом якого судом здійснювалося провадження у цивільній справі № 752/6979/13-ц (провадження № 2/752/2726/23), становить понад 2 роки та 5 місяців.

Комісія дійшла висновку, що поведінка судді ОСОБА_6, яка свідчить про невжиття ним достатніх заходів щодо розгляду цивільної справи протягом встановленого процесуальним законом строку, порушує вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язків судді, завдає шкоду авторитету судової влади у суспільстві та є підставою згідно з пунктом 2 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді попередження.

Приймаючи рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доказування правомірності оскаржуваного рішення у цій справі покладається на ВККС України.

Пунктом 9 Розділу І Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28 березня 2015 року, внесено зміни до Закону № 2453-VІ шляхом викладення Закону у новій редакції.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності зазначені у частині першій статті 83 Закону України № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв'язку з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Частиною другою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що при обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

За приписами частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани.

Водночас, згідно з пунктом 1 частини першої статті 97 Закону № 2453-VІ у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, який був застосований Комісією у відповідності до положень частини першої статті 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи, до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Відповідно до статті 157 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - протягом одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Отже, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав невжиття ним заходів щодо розгляду справи протягом строку, передбаченого статтею 157 Цивільного процесуального кодексу України.

За змістом статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У своєму рішенні (справа «Бараона проти Португалії», 1987 рік) Європейський суд з прав людини вказав на те, що розумність тривалості розгляду справ повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів.

В аналогічному порядку ця позиція висловлена Європейським судом з прав людини й в інших рішеннях, в яких тривалі строки розгляду визнані розумними: з урахуванням складності справ (Рішення «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік); з урахуванням неналежної поведінки заявника («Чирикоста та Віола проти Італії», 1995 рік).

Таким чином, висновок про порушення судом розумного строку при розгляді справи протягом часу, навіть коли він обчислюється роками, має ґрунтуватися на об'єктивних даних з урахуванням усіх обставин, у тому числі тих, які вказують на безпідставне не вжиття суддею заходів для розгляду справи в установлений законом строк (розумний строк), і тих, які в тій чи іншій мірі могли негативно впливати на можливість дотримання суддею такого строку.

З'ясувавши обставини на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення про притягнення судді ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності ВККС України безпідставно не урахувала усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та дійшла безпідставного висновку про відсутність об'єктивних причин, які потягли за собою порушення суддею встановленого законом строку розгляду цивільної справи, а врешті - й вимог розумного строку.

Зокрема, Комісією встановлено, але не взято до уваги перебування справи протягом певного часу, на який між іншим суддя ОСОБА_6 не міг вплинути, у суді апеляційної інстанції у зв'язку з переглядом ухвали суду в апеляційному порядку, поведінки кожної із сторін, які не завжди створювали умови для швидкого розгляду справи, перебування судді у нарадчій кімнаті, а також інші причини, які є обов'язковими підставами для відкладення судом розгляду справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, протягом усього часу розгляду цивільної справи № 752/6979/13-ц (провадження № 2/752/2726/23) сторони уточнювали свої позовні вимоги, змінювали представників, не з'являлися у судове засідання, неодноразово оскаржували ухвалу суду про відкриття провадження в апеляційному суді, просили відкласти розгляд справи у зв'язку: із необхідністю надати додаткові докази, від'їздом представників в зону АТО.

Ігнорування судом вказаних обставин призвело б до порушень прав сторін у цивільній справі.

При розгляді дисциплінарної справи ВККС України не досліджено й питання впливу наявного навантаження у роботі судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 та складність інших справ, які перебували у його провадженні, на загальний строк розгляду справи № 752/6979/13-ц (провадження № 2/752/2726/23).

Так, Комісія у своєму рішенні не прийняла до уваги та не здійснила аналізу навантаження у роботі судді ОСОБА_6 і не констатувала чи є воно незначним, помірним або надмірним і з яких підстав воно не було взято до уваги.

Показники роботи судді ОСОБА_6 відображені у відповідній довідці, яка міститься у матеріалах дисциплінарної справи, і Комісія не була позбавлена можливості визначити рівень його навантаження у порівнянні з показниками навантаження у роботі інших суддів, у тому числі Голосіївського районного суду м. Києва.

Між тим, у своїх поясненнях суддя ОСОБА_6 вказував на те, що навантаження у роботі протягом 2013 - 2015 років було значним та таким, що вплинуло на можливість розгляду справи № 752/6979/13-ц (провадження № 2/752/2726/23) у встановлені строки.

Ці твердження позивача представником Комісії не спростовані доказами. Відсутні такі докази й у матеріалах дисциплінарної справи, копії яких містяться у матеріалах даної справи.

Також в порушення положень частини другої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Комісією не з'ясовано та не відображено у тексті оскаржуваного рішення питання щодо наявності (відсутності) негативних наслідків внаслідок допущеного суддею ОСОБА_6 порушення строку розгляду цивільної справи.

Колегія суддів вважає, що рішення ВККС України від 17 травня 2016 року про притягнення судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження є необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті у супереч вимогам частини другої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» нею не враховані усі обставини, які мають значення для встановлення наявності (відсутності) ознак дисциплінарного проступку судді.

Обставини, які встановленні Комісією і відображенні у рішенні, не вказують на вчинення суддею ОСОБА_6 дисциплінарного проступку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 159-163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Позов ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17.05.2016 р. № 989/дп-16 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_6 та застосування дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною 7 статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис підпис підпис О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун