Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2015 р. м. Київ К/800/27064/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Мороза В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 23 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (Управління ПФ) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

Зазначав, що отримував пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) в розмірі 90 % місячного заробітку, проте з липня 2012 року пенсія перерахована та виплачується в розмірі 80 % місячного заробітку.

Посилаючись на те, що Управління ПФ безпідставно здійснило перерахунок його пенсії у розмірі 80 відсотків від заробітної плати станом на 1 липня 2012 року, посилаючись на Закон України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), яким внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, просив визнати незаконними дії Управління ПФ щодо обмеження розміру пенсії, зобов'язати відповідача здійснити з 1 липня 2012 року її перерахунок, виходячи з 90 % місячного заробітку.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 23 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що з 2001 року позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати.

1 серпня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Управління ПФ з заявою про перерахунок пенсії на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - постанова № 505) та надав довідку.

Розпорядженням від 6 серпня 2012 року відповідач здійснив перерахунок пенсії починаючи з 1 липня 2012 року виходячи з розміру 80 відсотків від заробітної плати, що зазначена в довідці, на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ з урахуванням змін, внесених Законом № 3668-VI.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідач правомірно здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до вимог статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ з урахуванням змін, внесених Законом № 3668-VІ, застосувавши нові посадові оклади, встановлені постановою № 505, які отримують на відповідній посаді працівники органів прокуратури, оскільки відсутня можливість для перерахунку позивачу пенсії на підставі норми права, яка втратила чинність з 1 жовтня 2011 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Редакція зазначеної статті змінювалась.

Так, відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_4, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. (...) Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії».

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Отже, внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 10 грудня 2013 року (справи №№ 21-348а13, № 21-420а13), 17 грудня 2013 року (справа № 21-445а13) і колегія суддів бере її до уваги.

Тому позов підлягає задоволенню.

За правилами частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 23 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо обмеження під час перерахунку розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_4.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 1 липня 2012 року відповідно до довідки від 30 липня 2012 року № 18-94-34 про заробітну плату, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячного заробітку та здійснити відповідні виплати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

В.Ф.Мороз