Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2015 р. м. Київ К/800/3257/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Голяшкіна О.В.,

Горбатюка С.А.,

розглянула у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Салікс" до Житомирської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, про скасування картки відмови та рішення, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Салікс" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 04.07.2013 року №101060000/2013/3000503/2 та картку відмови в митному оформленні товарів від 04.07.2013 року №101060000/2013/00603; стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 1222,56 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті Житомирською митницею Міндоходів 04.07.2013 року картку відмови у митному оформленні товару №101060000/2013/00603 та рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/3000503/2. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Салікс" надмірно сплачений платіж в розмірі 1222,56 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська митниця Міністерства доходів і зборів України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в січні 2012 року між ІООО "ПРОФІЛІ ВОКС" (постачальник) та ПП "Салікс" (покупець) укладено Договір поставки №14-СП/20-2 від 24.01.2012 року, щодо поставки продукції власного виробництва, а саме: панелі для зовнішньої обробки типу "Сайдинг", комплектуючі до панелей стінових для зовнішньої обробки типу "Сайдинг", Софіт з перфорацією, Софіт без перфорації, на умовах FCA Czerwonak, за яким постачальник зобов'язується поставити продукцію власного виробництва, а покупець - прийняти і оплати товар, відповідно до виставленого рахунку. Специфікації, що містять докладний опис товару і його ціну, є додатками до цього контракту.

Відповідно до п. 2.5 додаткової угоди № 5 до договору, оплата за поставлений товар здійснювалась шляхом розстрочки платежу на 60 днів від дати відвантаження товару, але не більше ніж на суму еквівалентну 120000 євро. Також, відповідно до п. 2.7 розділу 2 договору, в ціну товару включена вартість тари, упакування і маркування, а також вартість митного оформлення.

Доставка товару здійснювалась на умовах FCA м. Брест відповідно до Інкотермс-2010, відповідно до якого постачання товару здійснюється зі складку постачальника, витрати пов'язані з відвантаженням товару зі складу на транспортні засоби, надані покупцем, бере на себе постачальник. Постачальник також бере на себе витрати митного очищення товару, що відвантажується.

04 липня 2013 року ПП "Салікс" подано до митного органу митну декларацію (далі - МД) №101060000/2013/011029 на митне оформлення товару "вироби з ПВХ, для зовнішнього та внутрішнього оздоблення будівель" за вказаним вище контрактом, а саме: панель стінова для зовнішнього оздоблення типу "Сайдинг"; комплектуючі до панелей стінових для зовнішнього оздоблення типу "Сайдинг"; плінтус напільний пофарбований з ПВХ в асортименті. До декларації були подані наступні документи: - договір поставки №14-ПС/20-02 від 24.01.2012 року; - рахунок - фактура № 574 від 06.06.2013 року; - експортна ВМД; - СМR; сертифікат походження СТ - 1 від 19.06.2013 року із заявленою декларантом митною вартістю товарів за основним методом її визначення.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів поданих разом з МД №101060000/2013/011029, Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/3000503/2 від 04.07.2013 року та запропоновано подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості та сплатити платежі в повному обсязі.

Згідно зазначеного рішення, митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, містять розбіжності, а саме: в рахунку фактурі № 574 від 06.06.2014 року відсутні умови поставки та посилання на специфікацію; рахунок на перевезення №СФ-0003351 від 04.07.2013 року не містить відомості про завантаження; згідно п.3.3 договору № 14-СП/20-2 від 24.01.2012 року страхування вантажу повинно здійснювати ПП "Салікс", відомості про факт здійснення якого в поданих документах відсутні.

В рішенні також зазначено, що в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст.53 МК України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталогу, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, було скориговано митну вартість товару у сторону її завищення.

За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою у порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів.

Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-64 Митного кодексу України. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: на основі МД № 101060000/2013/007476 від 07.05.2013 року, № 101060000/2013/009514 від 10.06.2013 року, з урахуванням коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Згідно рішення про коригування митної вартості товару від 04.07.2013 року № 101060000/2013/300503/2, митним органом було скориговано ціну товару в сторону її завищення з 23356,67 євро (1,94 євро за кг.) до 23945,34 Євро (1,99 євро за кг.).

ПП "Салікс" 05.07.2013 року до митного органу було подано нову митну декларацію №101060000/2013/011157 та відповідно до ч.1 ст.55 МК України, здійснено випуск товарів у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з заявленою митною вартістю та під гарантійні зобов'язання, у зв'язку з чим сплачено додатково до державного бюджету 1122,56 грн. податку на додану вартість.

В межах терміну гарантійних зобов'язань, позивач звернувся до Житомирської митниці з листом від 09.07.2013 року № 27 про перегляд рішення про коригування митної вартості товарів та в підтвердження до заявленої митної вартості додав наступні документи, а саме: прайс-лист від виробника б/н від 01.06.2013 року; довідка №25 від 05.07.2013 року; виписка з бухгалтерської документації та каталог. За результатами розгляду поданих позивачем разом з заявами додаткових документів, митним органом листом від 17.07.2013 року № 9/2/9/980 відмовлено у визначенні заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною господарської операції та залишено без змін оскаржуване рішення.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем при поданні МД було подано необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару

При цьому, митниця має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару. Проте, разом з цим, такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Проте, фактичні обставини справи свідчать про відсутність достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці щодо вартості імпортованого товару.

Під час контролю за правильністю визначення митної вартості товару декларантом одночасно з поданням МД, митному органу було надано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару зазначену у декларації, зокрема, умовами додаткової угоди № 5 до договору №14-СП/2012 від 24.01.2012 року визначено умови оплату, а саме: оплата за поставлений товар здійснювалась шляхом розстрочки платежу на 60 днів від дати відвантаження товару, але не більше ніж на суму еквівалентну 120000 євро, також відповідно до п. 2.7 розділу 2 контракту в ціну товару включена вартість тари, упакування і маркування, а також вартість митного оформлення.

Відповідно до додатку № 25 від 06.06.2013 року до контракту № 14-СП/2012 від 24.01.2012 року та рахунку-фактури № 574 від 06.06.2013 року, що є невід'ємними додатками до зазначеного контракту визначено ціну товару, яка становить 23182,89 євро.

Згідно доводів митного органу, подані разом з МД № 101060000/2013/011029 документи містять розбіжності щодо складових митної вартості товарів, а саме: рахунок-фактура на перевезення № СФ - 0003351 від 04.07.2013 року не містить відомостей про завантаження; згідно п. 3.3 договору №14-СП/2012 від 24.01.2012 року страхування вантажу повинно здійснювати ПП "Салікс", відомості про факт здійснення якого в поданих документах відсутні.

Відповідно до п. 3.3 договору №14-СП/2012 від 24.01.2012 року доставка товару здійснювалась на умовах FCA м. Брест, відповідно до Інкотерм-2010. Також, вказаним пунктом договору передбачено, що постачання товару здійснюється зі складку постачальника, витрати пов'язані з відвантаженням товару зі складу на транспортні засоби, надані покупцем, бере на себе постачальник. Постачальник також бере на себе витрати митного очищення товару, що відвантажується.

Крім того, до матеріалів справи надано декларацію на товари № А09159/020713, сертифікат про походження товару та товарно-транспортну накладну CMR, які підтверджують виконання умов контракту №14-СП/2012 від 24.01.2012 року відповідно до рахунку фактури № 574 від 06.06.2013 року, згідно яких, постачальником - ІООО "ПРОФІЛІ ВОКС" було передано покупцеві - ПП "Салікс" товар в кількості 840 картонних коробок, масою брутто 12448 кг та зазначеною вартістю товару - 23182,89 євро.

Стосовно тверджень митниці про відсутність відомостей, що підтверджують факт здійснення страхування, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із такого.

Як встановлено, між ПП "Українська дистрибуційна компанія" (перевізник) та ПП "Салікс" (замовник) було укладено договір про перевезення вантажу № 326 від 03.01.2013 року, відповідно до якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу плату, обумовлену замовленням.

На виконання умов зазначеного договору на перевезення, перевізником виписано рахунок-фактуру №СФ-0003351 від 04.07.2013 року, в якому зазначено, що до суми рахунку включена сума добровільного страхування відповідальності автоперевізника (CMR перевізника).

Отже, твердження митного органу про відсутність у позивача відомостей про страхування товару суперечать фактичним обставинам справи.

Таким чином, під час проведення митного контролю, одночасно з поданням МД, для підтвердження заявленої митної вартості товарів митному органу було надано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару. Проте, відповідачем необґрунтовано було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів, визначених ч.3 ст.53 МК України, у зв'язку з наявними розбіжностями в поданих документах.

Враховуючи наведене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість і протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товару.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли висновку, що позовна вимога про поверненню позивачу надміру сплаченого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Аналіз положень Митного кодексу України дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, постановляючи у цій справі рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, фактично визначили митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінили митний орган.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість належить скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у цій частині.

Керуючись ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 1222,56 грн. та прийняти у цій частині нову постанову.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Салікс" надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 1222,56 грн. відмовити.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: