Історія справи
Постанова ВАСУ від 14.05.2015 року у справі №265/6749/13-а
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" травня 2015 р. м. Київ К/800/17137/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Олексієнка М.М. (доповідач),
суддів: Бутенка В.І., Штульман І.В.,
здійснивши в касаційному порядку в письмовому провадженні справу за адміністративним ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (далі - УПФ) про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 9 січня 2014 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила визнати неправомірними дії УПФ про відмову в переведенні її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та зобов'язати перевести на цей вид пенсії.
Посилалась на те, що перебувала не лише у цивільному шлюбі з покійним, а й на його утриманні, тому має право на пенсію по втраті годувальника.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 9 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії УПФ щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Зобов'язано перевести позивачку з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить постанову рішення судів скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що позивачка не має права на пенсію по втраті годувальника, оскільки шлюб з її померлим чоловіком не був зареєстрований в установленому порядку.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи пенсіонеркою за віком, 11 липня 2013 року звернулася до УПФ із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_3, з яким спільно проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1971 року по 2013 рік.
Рішенням УПФ від 22 липня 2013 року відмовлено в переході на пенсію по втраті годувальника, у зв'язку з тим, що позивачка з нині покійним ОСОБА_3 не перебували в зареєстрованому шлюбі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що цивільним законодавством передбачена можливість встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, тому встановлення такого факту є підставою для отримання пенсії по втраті годувальника.
Висновок судів не відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 у поєднанні із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, є Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058-IV) .
За правилами статті 5 цього Закону він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно частини другою цієї норми виключно цим законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
За пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із положеннями абзацу двадцять другого статті першої Закону № 1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім'ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону № 1058-IV одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв'язку із втратою годувальника.
Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Згідно з частиною другою цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
У цій статті визначені умови, за яких членам сім'ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.
Зі змісту цих норм убачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
Ужиті в Законі № 1058-IV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України ( далі СК України) подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини другої статті 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.
Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.
У законодавстві про пенсійне забезпечення ясно й однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без шлюбу, не належать.
У справі, що переглядається, суди встановили, що позивачка з 1971 року разом з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу й перебувала на його утриманні. Ці факти за рішенням суду в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, були визнані такими, що мають юридичне значення для вирішення питання про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Нормативний підхід до розуміння зазначених положень закону в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого правового висновку.
У розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року (Справа № 21-615а15), яка відповідно до статті 244-2 КАС України, є обов'язковою до виконання.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, тому згідно статті 229 КАС України судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню і постановленню нового про відмову в задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької задовольнити.
Скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 9 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року і постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман