Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/18859/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ф-29155-14 від 7 грудня 2013 року, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року позивач - ФОП ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача - Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-29155-17 від 07.12.2013 року про стягнення недоїмки зі сплати боргу з єдиного внеску на соціальне страхування у сумі 9519,62 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач є пенсіонером, з урахуванням чого має передбачене ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право на звільнення від сплати єдиного внеску.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що на позивача не розповсюджуються пільги передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» оскільки йому призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а тому вимога про сплату боргу № Ф-29155-17 від 07.12.2013 року не підлягає скасуванню.

Судами попередній інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради 20.11.2007 року, номер запису про державну реєстрацію 22710000000004195, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 7). Згідно свідоцтва серії НОМЕР_1, позивач є платником єдиного податку з 01.01.2012 року (а.с. 9).

07.12.2013 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області сформовано вимогу № Ф-29155-17 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 9 519,62 грн. Згідно розрахунків Управління пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області наданих відповідачем, недоїмка у сумі 8325,59 грн. виникла через несплату позивачем єдиного внеску за період з вересня 2011 року по червень 2013 року (а.с. 22). Загальна сума заборгованості зазначена в вимозі в сумі 9519,62 грн. виникла станом на 31.10.2013 року (а.с. 5).

У наданій відповідачем картці особового рахунку станом на 11.09.2013 року обліковується недоїмка з єдиного внеску в сумі 8325,59 грн. (а.с. 23-24). Розмір єдиного внеску за липень - вересень 2013 року складає 1194,03 грн.

В матеріалах справи міститься довідка Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 02.12.2013 року №26661/10/23, з якої вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, та отримує пенсію в разі втрати годувальника з 01.08.2011 року довічно.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Право жінок на пенсію за віком, що передбачене статтею 12 Закону України від «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та частиною першою статті 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) у редакціях, чинних на час вчинення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 55 років.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV (далі - Закон 1058-VI) пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримуюсь пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Зазначеним Законом 1058-VI передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія у зв'язку з втратою годувальника та пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія у зв'язку з втратою годувальника та пенсія за віком чи по інвалідності є окремими видами трудових пенсій.

На підставі аналізу зазначених норм права суд касаційної інстанції вважає, що ФОП, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і які отримують пенсію за віком чи є інвалідами.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 року № 21-59а14 та № 21-70а14, від 13.05.2014 року № 21-74а14.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № П/805/69/14 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска