Історія справи

Постанова ВАСУ від 12.04.2016 року у справі №525/503/14-а
Постанова ВАСУ від 12.04.2016 року у справі №525/503/14-а
Ухвала КАС ВП від 12.02.2019 року у справі №525/503/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/46257/14

К/800/45206/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Ситникова О.Ф.,

Черпака Ю.К.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Великобогачівському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України у Великобогачівському районі Полтавської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного фонду України у Великобогачівському районі Полтавської області (далі - УПФ) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Зазначив, що належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому має право на державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-XII.

Вважаючи, що розміри виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, звернувся до УПФ з заявою про приведення їх у відповідність до його вимог. Однак, відповідач відмовив йому в цьому.

Просив суд визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати усунути вказані порушення, провівши перерахунки пенсій із розрахунку: державна пенсія - 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія - 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2014 року.

Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови у здійсненні ОСОБА_4 перерахунку державної та додаткової пенсії, у розмірах встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-XII. Зобов'язано УПФ здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату державної пенсії, відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) за період з 1 січня 2014 року по 31 липня 2014 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційних скаргах, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, УПФ просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а ОСОБА_4 змінити рішення апеляційного суду в частині кінцевої дати здійснення перерахунку, шляхом виключення її з резолютивної частини.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС 1-ї категорії, інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою медико-соціальної комісії серії 7-66 ТЕ № 0023321 від 19 травня 2009 року.

У березні 2014 року позивач звернувся до УПФ з заявою про перерахунок пенсії, відповідно до частини четвертої статті 54 та статті 50 Закону № 796-ХІІ.

Листом УПФ від 13 листопада 2014 року відмовлено в такому перерахунку та повідомлено, що розмір виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною четвертою статті 54 цього Закону, що визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, зокрема, інвалідам ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії, відповідно до статті 53 зазначеного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» в редакції, яка діяла до 3 серпня 2014 року, не було передбачено обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, повноваження визначати розмір державної та додаткової пенсії, передбаченої вищезазначеними положеннями, Кабінету Міністрів України не делеговано.

Разом з тим, Законом України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» було доповнено пунктам 6-7, яким установлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Зазначений закон набрав чинності 3 серпня 2014 року.

Таким чином, в період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року розмір основної та додаткової пенсії позивача повинен визначатися відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Однак, апеляційним судом не враховано, що загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону України від 9 липня 2009 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Відтак, апеляційний суд задовольняючи позовні вимоги безпідставно обмежив здійснення перерахунку та виплату пенсії датою прийняття судового рішення - 31 липня 2014 року, а тому його рішення в цій частині підлягає зміні

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 5 листопада 2013 року (№21-293а13) та 19 березня 2013 року (№21-53а13), яка, згідно з приписами статті 244-2 КАС України, є обов`язковою для всіх судів України.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 222, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України у Великобогачівському районі Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року - змінити, виключивши посилання на кінцеву дату - 31 липня 2014 року.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

О.Ф. Ситников

Ю.К. Черпак