Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м. Київ К/800/49501/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення недоотриманої заробітної плати та грошового утримання.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 невиплачену суму заробітної плати з 01 червня 2005 року по 30 квітня 2010 року, щомісячне грошове утримання працюючого судді з лютого 2008 року по 30 квітня 2010 року відповідно до схеми посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів - додаток - 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, в первісній редакції.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області задоволено частково постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року змінено. Визнано неправомірними дії Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року по неправильному нарахуванню ОСОБА_2 заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 30 квітня 2010 року та щомісячного грошового утримання з 01 лютого 2008 року по 30 квітня 2010 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2014 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року залишено без змін.

У квітні 2012 року територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області звернулось до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного Казначейства України про стягнення дій протиправними, стягнення заробітної плати, щомісячного грошового утримання працюючих суддів з урахуванням індексації. Обґрунтовуючи заяви, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області посилається на те, що постанова Печерського райсуду м. Києва від 19 березня 2007 року, яка стала підставою для прийняття постанови, що належить переглянути, скасована. В зв'язку з цим відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року заяву Державної судової адміністрації України задоволено частково. Скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду у справі від 08 липня 2010 року, прийнято нову постанову. Зобов'язано Територіальне управління Держаної судової адміністрації України в Рівненській області нарахувати ОСОБА_2 недоплачену суму заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, відповідно до схеми посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів - додаток 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, виходячи з посадового окладу в розмірі восьми мінімальних заробітних плат, передбачених Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік» № 2285-ІV від 23 грудня 2004 року. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму заробітної плати за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, відповідно до схеми посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів - додаток 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, виходячи з посадового окладу в розмірі восьми мінімальних заробітних плат, передбачених Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік» № 2285-ІV від 23 грудня 2004 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 1,70 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року скасовано та прийнято нову.

Заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року в частині зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 невиплачену суму заробітної плати за період з 01 січня 2006 року по 30 квітня 2010 року та грошового утримання за період з 01 лютого 2008 року по 30 квітня 2010 року задоволено.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року в частині зобов'язання територіальне управління Державної судової адміністрації в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 невиплачену суму заробітної плати за період з 01 січня 2006 року по 30 квітня 2010 року та грошового утримання за період 3 01 лютого 2008 року по 30 квітня 2010 року скасовано.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року в частині зобов'язання територіальне управління Державної судової адміністрації в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 невиплачену суму заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким заяву за нововиявленими обставинами залишити без задоволення, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Ухвалюючи судове рішення Рівненський окружний адміністративний суд посилався на те, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_3 до Держави Україна, Кабінету Міністрів України, третіх осіб - Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2005 року №1310 та визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці суддів".

Однак постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року у адміністративній справі №2а-7271/11/2670 задоволено заяву Державної судової адміністрації України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасовано постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці суддів" і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2011 року залишено без змін.

Задовольняючи заяву відповідача судами зроблено висновок, про те що оскільки постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 №865 "Про оплату праці суддів" скасована і в позові ОСОБА_3 в цій частині відмовлено, то підлягає частковому скасуванню і постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, а саме, в частині стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 01 січня 2006 року по 30 квітня 2010 року, щомісячного грошового утримання працюючого судді з 1 лютого 2008 року по 30 квітня 2010 року слід відмовити в позові, оскільки судове рішення, що стало підставою для задоволення позову в цій частині скасоване.

Зокрема, судами встановлено, що ОСОБА_2 з 01 березня 1995 року працює на посаді голови суду Радивилівського районного суду Рівненської області.

У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Незалежність та недоторканість суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України "Про статус суддів".

Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865" внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати 332 грн, що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Судами зроблено обґрунтований висновок про наявність підстав для перегляду постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року та відмови у задоволенні позову у частині перерахунку та виплати заробітної плати з 01 січня 2006 року по 30 квітня 2010 року і щомісячне грошове утримання працюючого судді з лютого 2008 року по 30 квітня 2010 року.

Правильним є також висновок судів про відмову відповідачу у задоволенні заяви у частині стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, зокрема ними встановлено, що при ухваленні рішення в цій частині, суд не посилався на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, а підставою для прийняття рішення в цій частині була постанова Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, якою визнано п.5 Постанови Кабінету Міністрів від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці суддів" незаконним. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці суддів", визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року №513 та №514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01 червня 2005 року. Вказана постанова Вищого адміністративного суду України на момент розгляду справи є чинною.

Отже, обставини, вказані Територіальним управлінням Державної судової адміністрацієї України в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не стосуються позовних вимог в частині нарахування та виплати недоотриманої заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом фактично змінено постанову суду, яка набрала законної сили, поклавши обов'язок виплатити кошти на територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області.

Однак, приймаючи рішення про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року у частині нарахування та виплати сум за періоди з 01 січня 2006 року по 30 квітня 2010 року та з 01 лютого 2008 року по 30 квітня 2010 року судом апеляційної інстанції не зазначено, що ним вирішено з приводу зазначених позовних вимог.

Дану помилку слід виправити шляхом зміни 4 абзацу резолютивної частини рішення, доповнивши її словами "та у задоволенні позову у частині відмовити".

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії змінити.

Доповнити абзац 4 резолютивної частини постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року наступними словами: "та у задоволенні позову у цій частині відмовити".

В решті зазначену постанову залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак