Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/2795/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Леонтович К.Г., Смоковича М.І., при секретарі:Слободян О.М., за участю: представника УПФ України в Деснянському районі м. Києва Пономарьова Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг», про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, - в с т а н о в и л а:ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг», в якому просив повернути безпідставно стягнутий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 29 жовтня 2008 року придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг» автомобіль КІА СЕЕD (номер кузова НОМЕР_1) за 89 700 грн., відповідно до договору купівлі-продажу №487/02.

При реєстрації автомобіля в органах ДАІ 01 листопада 2008 року позивачем за вимогою працівників ДАІ сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля 3% у розмірі 2242,50 грн., що підтверджується копією квитанції

від 01 листопада 2008 року № 1564.

Вважаючи, що при реєстрації автомобіля ОСОБА_6 не повинен був сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % вартості автомобіля, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено вичерпний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється ставка збору у розмірі 3 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.

Статтею 3 наведеного Закону встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

На виконання вимог вищезазначеної статті Закону України «Про збір на

обов'язкове державне пенсійне страхування» постановою Кабінету Міністрів України

від 03 листопада 1998 року № 1740 затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Порядок), який регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Отже, на час виникнення спору положення Порядку суперечили вимогам Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, обов'язок сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 26 лютого 2013 року №21-29а13, яка згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.

Враховуючи вищенаведене, позивач має право на повернення сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % вартості автомобіля.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6

2242 (дві тисячі двісті сорок дві гривні) 50 коп. помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля відповідно до квитанції від 01 листопада 2008 року № 1564.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: