Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2015 р. м. КиївК/800/44531/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року

у справі № 2а/0470/10015/12

за позовомДепартаменту комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради

до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

треті особи -Публічне акціонерне товариство "Дніпроводбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилбуд", Приватне підприємство "ЛАНА", Товариство з обмеженою відповідальністю "УПП з ІІ "УПС", Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ "Флоріт"

про визнання дій протиправними та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року Департамент комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року; скасувати пункт 2 обовязкової вимоги № 840-20/1589 від 27 липня 2012 року в частині відшкодування в повному обсязі зайво виплачених бюджетних коштів за рахунок безпідставного включення до актів форми КБ-2в завищених обсягів, завищеної кількості матеріалів та невірного застосування ресурсних нормативів на загальну суму 1420207,48 грн. (ПАТ «Дніпроводбуд» на суму 37890,25 грн., ТОВ «Жилбуд» на суму 138349,16 грн., ПП «Лана» на суму 1088000,71 грн., ТОВ «УПП з ІІ «УПС» на суму 61881,99 грн., ТОВ НВФ «Флорід» на суму 94085,37 грн.) шляхом поновлення дебіторської заборгованості підрядних організацій з подальшим перерахуванням ними коштів на реєстраційний рахунок департаменту, в тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи, з подальшим перерахуванням в дохід бюджету.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012року у справі № 2а/0470/10015/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, позов задоволено частково. Скасовано вимогу листа «Про направлення обовязкових вимог» від 27 липня 2012 року № 840-20/20/1589 в частині п. 2 «Відшкодувати в повному обсязі зайво виплачені бюджетні кошти за рахунок безпідставного включення до актів форми КБ-2в завищених обсягів, завищеної кількості матеріалів та невірного застосування ресурсних нормативів на загальну суму 1 420 207,48 грн. (ПАТ «Дніпроводбуд» на суму 37 890,25 грн., ТОВ «Жилбуд» на суму 138349,16грн., ПП «Лана» на суму 1 088 000,71 грн. ТОВ «УПП з ІІ УПС» на суму 61 881,99 грн., ТОВ НВФ «Флоріт» на суму 94 085,37 грн.) шляхом поновлення дебіторської заборгованості підрядних організацій з подальшим перерахуванням ними коштів на реєстраційний рахунок департаменту, в тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи, з подальшим перерахуванням в дохід бюджету. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На адресу суду від ТОВ «УПП з ІІ УПС» надійшло клопотання про перенесення розгляду справи в звязку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

Приймаючи до увагу, що в матеріалах справи наявні всі докази, на підставі яких може бути надана правова оцінка рішенням судів попередніх інстанцій, судова колегія вважає за можливе відхилити клопотання ТОВ «УПП з ІІ УПС» про перенесення розгляду справи та розглянути її в порядку письмового провадження, що передбачено пунктом 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансової інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності Департаменту комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року.

В ході проведення перевірки виявлені порушення позивачем фінансової дисципліни та складений акт № 840-25/29 від 25 червня 2012 року.

Згідно вказаного акту перевірки встановлено порушення законодавства та безпідставно завищені обсяги підрядних робіт, кількість та вартість матеріалів та невірно застосовані ресурси нормативів при виконанні робіт ПАТ Дніпроводбуд, ТОВ Жилбуд, ПП Лана, ТОВ УПП з ІІ УПС, ТОВ НВФ Флоріт.

Відповідачем прийнята вимога № 840-20/1589 від 27 липня 2012 року про усунення виявлених порушень.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Положення, Держфінінспекція відповідно), її визначено як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфініспекція утворена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2939-XII) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно <…>, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до змісту пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до підпункту 3.1.12 пункту 3.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 09.01.2001 № 111 (чинного на час виникнення спірних відносин), управління, відповідно до покладених на нього завдань, а також через підпорядковані йому контрольно-ревізійні підрозділи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Так, за правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам обєкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається обєкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

На підставі наведеного колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обовязкова до виконання .

При виявленні збитків, завданих державі чи обєкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обовязковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи обєкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Із матеріалів справи вбачається, що вимогою Інспекції зобовязано Департамент комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради вжити заходи для відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи спір в даній справі суди дослідили правомірність відшкодування в повному обсязі зайво виплачених бюджетних коштів за рахунок безпідставного включення до актів форми КБ-2в завищених обсягів, завищеної кількості матеріалів та невірного застосування ресурсних нормативів (ПАТ Дніпроводбуд на суму 37 890,25 грн., ТОВ Жилбуд на суму 138 349,16 грн., ПП Лана на суму 1 088 000,71 грн. ТОВ УПП з ІІ УПС на суму 61881,99грн., ТОВ НВФ Флоріт на суму 94 085,37 грн.), шляхом поновлення дебіторської заборгованості підрядних організацій з подальшим перерахуванням ними коштів на реєстраційний рахунок департаменту, в тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи, з подальшим перерахуванням у дохід бюджету в результаті проведеної ревізії діяльності Департаменту.

Не обговорюючи питання наявності факту порушення позивачем фінансової дисципліни та обґрунтованості вимоги фінансової інспекції від 27 липня 2012 року № 840-20/1589, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що аналіз правильності обчислення та нарахування збитків повинен перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про відшкодування збитків.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, однак рішення першої та апеляційної інстанцій є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зауважити, що відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій розглянули позовні вимоги по суті. Як зазначалось вище, аналіз правильності обчислення та нарахування збитків повинен перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про відшкодування збитків, а тому позов в даній справі підлягає залишенню без задоволення з інших підстав, ніж вказали суди попередніх інстанцій.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014року у справі № 2а/0470/10015/12 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: