Історія справи

Постанова ВАСУ від 09.12.2015 року у справі №826/15845/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/6077/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника Головного територіального управління юстиції у м.Києві Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Корінець Ю.О. Суботи О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Шаманської Анни Станіславівни, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року ОСОБА_6 пред'явив позов до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Шаманської Анни Станіславівни, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві (далі - Реєстраційна служба у м.Києві) про

визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби у м.Києві № 16093046 від 26 вересня 2014 року про відмову в державній реєстрації права власності на машиномісце НОМЕР_1 по АДРЕСА_1;

зобов'язання Реєстраційної служби у м.Києві зареєструвати за ОСОБА_6, що проживає по АДРЕСА_2, права власності на машиномісце НОМЕР_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби у м. Києві №16093046 від 26 вересня 2014 року про відмову у державній реєстрації права власності на машиномісце НОМЕР_1, що розташоване в АДРЕСА_1, за ОСОБА_6

Зобов'язано Реєстраційну службу у м. Києві провести державну реєстрацію права власності на машиномісце НОМЕР_1, що розташоване в АДРЕСА_1, за ОСОБА_6

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Реєстраційна служба у м.Києві, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 03 жовтня 2011 року між комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", як замовником, та ОСОБА_6, як інвестором, укладено інвестиційний договір №65/223, згідно умов якого замовник зобов'язується забезпечити відповідно до проектно-кошторисної документації виконання повного обсягу робіт по спорудженню підземного автопаркінгу АДРЕСА_1, до складу якого входить машиномісце НОМЕР_1, та передати вказаний об'єкт інвестування Інвестору, а Інвестор забезпечує своєчасне фінансування будівництва об'єкта інвестування.

Згідно акту прийому-передачі об'єкту інвестування (машиномісця) № 936 від 14 серпня 2014 року забудовник (комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвест-УКБ») організував спорудження об'єкту інвестування (машиномісця) та передав, а Інвестор (ОСОБА_6) у повному обсязі здійснив оплату та прийняв машиномісце в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1.

16 серпня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до Реєстраційної служби у м.Києві з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).

03 вересня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби у м. Києві Шаманською А.С. прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з неподанням усіх необхідних документів, інвестиційного договору та його копії.

Для проведення державної реєстрації права власності на машиномісце НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 позивач надав інвестиційний договір від 03 жовтня 2011 року, укладений між комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" та ОСОБА_6 акт прийому-передачі об'єкту інвестування (машиномісця) від 14 серпня 2014 року, копії державних актів на право постійного користування земельною ділянкою комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" від 09 лютого 2010 року на земельні ділянки для будівництва блоку побутового обслуговування підземної автостоянки, акт готовності об'єкта до експлуатації від 30 листопада 2009 року, технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна від 03 листопада 2009 року, розпорядження Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації від 16 грудня 2009 року №706 "Про присвоєння поштової адреси новозбудованому об'єкту нерухомого майна".

26 вересня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби у м. Києві Шаманською А.С. за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2014 року встановлено, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, та прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на машиномісце НОМЕР_1, що розташоване в АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_1, за ОСОБА_6

Відмова мотивована тим, що інвестиційний договір №65/223 від 03 жовтня 2011 року укладено після введення об'єкта нерухомого майна (машиномісце НОМЕР_1) в експлуатацію, що підтверджує акт готовності об'єкта до експлуатації від 30 листопада 2009 року. Пункти 1.4, 2.2, 2.3, 3.3.1, 3.3.8, 4.2, 6.1 інвестиційного договору суперечать акту готовності об'єкта до експлуатації від 30 листопада 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи є достатніми для реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна згідно пункту 39 Порядку № 868.

Суд першої інстанції, звертаючи увагу на посилання відповідача на ту обставину, що інвестиційний договір від 03 жовтня 2011 року був укладений після введення об'єкта в експлуатацію згідно акту готовності об'єкта до експлуатації від 30 листопада 2009 року, прийшов до висновку, що вказана обставина не може бути підставою для відмови в реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна згідно статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки подані документи відповідають вимогам, встановленим цим Законом, а також дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 грудня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядом державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 868 рішення щодо державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 868 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно відповідно до вимог цього Порядку, крім випадків, коли державна реєстрація речового права, що є похідним від права власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності, а також коли державна реєстрація права власності проведена до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 868 документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник.

Пунктами 8, 13 Порядку № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 868 у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Пунктами 20, 28 Порядку № 868 передбачено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Статтями 1, 2, 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект; інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування; інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно з частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 2 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно із пунктом 1 частини 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до абзацу 1 статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення інвестиційного договору від 03 жовтня 2011 року підземна автостоянка на 278 машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 вже була введена в експлуатацію згідно з актом готовності об'єкта до експлуатації від 2009 року.

Оскільки ОСОБА_6 для проведення державної реєстрації права власності на машиномісце НОМЕР_1 подано заяву та документи, які не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, тому відповідачем було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації права власності на машиномісце з тих підстав, що на час укладення інвестиційного договору об'єкт інвестування вже було введено в експлуатацію, відповідно кошти не могли бути спрямовані на інвестування і в даному випадку, фактично мало місце не інвестування будівництва підземного автопаркінгу АДРЕСА_1, до складу якого входить машиномісце НОМЕР_1, а його купівля - продаж, яка відповідно мала бути оформлена не інвестиційним договором, а договором купівлі-продажу об'єкта з дотримання вимог про його нотаріальне посвідчення, що встановлено статтею 657 Цивільного кодексу України.

У зв'язку із цим державний реєстратор, відмовляючи у проведенні державної реєстрації, діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Шаманської Анни Станіславівни, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244-2 КАС України.

Судді: