Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/800/62194/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року

у справі № 522/1326/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2»

до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про визнання дій та акта протиправними, скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання дій Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо складання акта від 17.04.2014 та сам акт стосовно ТОВ «Жилстройсервис-2» протиправними; визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014 № 109 в частині щодо ТОВ «Жилстройсервис-2» (п. 3 Додатку 1 до рішення).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12.08.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014, позов задоволено. Визнано дії Комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо складання акта та сам акт від 17.04.2014 стосовно ТОВ «Жилстройсервис-2» протиправними. Визнано рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014 № 109 в частині стосовно ТОВ «Жилстройсервис-2» (п. 3 Додатку 1 до рішення) протиправним та рішення в цій частині скасовано.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Виконавчий комітет Одеської міської ради оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обгрунтована переважно тим, що суди попередніх інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку про відсутність доказів, що земельні ділянки загальною площею 0, 6640 га перебували у комунальній власності.

Згідно з частинами першою і другою статті 220 КАС України Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 17.04.2014 Комісія з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі, землекористувачам Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - Комісія) склала та підписала акт від 17.04.2014 (далі - Акт). Підставою для складання зазначеного Акта було те, що на підставі дозволу № 1 інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт ТОВ «Жилстройсервис-2» з 21.01.2008 розпочало будівництво 24-поверхового оздоровчого комплексу за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1. Під вказане будівництво позивачем використано земельну ділянку площею 0,4361 га згідно з державним актом серії ЯГ № 950729 та земельні ділянки площею 0,5130 га та 0,1510 га, на які були відсутні правовстановлюючі документи.

Також Комісією було зазначено, що відповідно до договору оренди землі, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Одеса 21.09.2011 за №511010004000069, позивачу надано у користування земельні ділянки загальною площею 0,6640 га. Ураховуючи вищевикладене, Комісія зробила висновок, що ТОВ «Жилстройсервис-2» в період з 21.01.2008 по 21.09.2011 використовувало земельні ділянки загальною площею 0,6640 га без правовстановлюючих документів. Посилаючись на пункт 3.4. Положення про комісію з визначення розміру та відшкодування власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.08.2013 № 302 (далі - Положення № 302), Комісія вирішила, що розмір збитків, нанесених ТОВ «Жилстройсервис-2» територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття та використання без правовстановлюючих документів за період з 01.06.2011 по 20.09.2011 складає 14 827,46 грн.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014 № 109 затверджено акти Комісії від 14.02.2014, від 17.04.2014 та від 30.05.2014 з визначення розміру та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок, згідно з переліком (додаток 1), та зобов'язано відповідних суб'єктів господарювання сплатити відповідні збитки. У пункті 3 додатку 1 до вищевказаного рішення від 12.06.2014 №109 зазначено Акт Комісії від 17.04.2014 та суму збитків в розмірі 14 827,46 грн., адресу земельної ділянки та її цільове призначення, а також суб'єкта господарювання - ТОВ «Жилстройсервис-2».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оспорювані Акт від 17.04.2014 та рішення від 12.06.2014 № 109 прийняті відповідачами з численними порушеннями законодавства України, необґрунтовано та упереджено.

Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні виходив з відсутності доказів належності земельних ділянок загальною площею 0,6640 га до комунальної власності, а тому підстави для стягнення збитків на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, які нараховані позивачу на підставі Акта від 17.04.2014 та рішення від 12.06.2014 № 109 відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вирішуючи цей спір по суті, суд першої інстанції, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції, не врахував те, що Акт Комісії від 17.04.2014 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції зазначає, що Акт та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки.

Так само і діяльність працівників Комісії з розгляду матеріалів щодо ТОВ «Жилстройсервис-2» є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації відносно визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Отже, Акт від 17.04.2014 і дії посадових осіб відповідача зі складання цього Акта не створюють жодних правових наслідків для позивача, не змінюють стану його суб'єктивних прав та обов'язків.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Жилстройсервис-2» про визнання дій Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо складання Акта від 17.04.2014 та Акт стосовно ТОВ «Жилстройсервис-2» протиправними не підлягають задоволенню.

Статтею 125 Земельного кодексу України установлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Зважаючи на викладені положення норм земельного законодавства, необхідною умовою для нарахування відповідачем завданих збитків та вимоги їх відшкодувати позивачем є належність спірних земельних ділянок загальною площею 0,6640 га до земель комунальної власності та, відповідно, наявність повноважень Одеської міської ради щодо розпорядження ними від імені територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідачі у справі як суб'єкти владних повноважень не надали суду жодних доказів того, що спірні земельні ділянки площею 0,5130 га та 0,1510 га у період з 21.01.2008 по 21.09.2011 перебували у комунальній власності, а тому не довели факту заподіяння збитків територіальній громаді міста діями позивача.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014 № 109 в частині щодо зобов'язання суб'єкта господарювання ТОВ «Жилстройсервис-2» сплатити відповідні збитки (п. 3 Додатку 1 до рішення) є необґрунтованим та правильно скасоване судами попередніх інстанцій.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про визнання дій Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо складання акта від 17.04.2014 та акт з визначення розміру і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам стосовно ТОВ «Жилстройсервис-2» протиправними підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року в цій справі скасувати в частині визнання протиправними дій Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо складання акта та акта від 17 квітня 2014 року стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2». Товариству з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» у задоволенні позову в цій частині відмовити.

У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.