Історія справи

Постанова ВАСУ від 08.04.2026 року у справі №120/15288/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 120/15288/25

адміністративне провадження № К/990/4912/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Желєзного І. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року (суддя Віятик Н. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (головуючий суддя Шидловський В. Б., судді: Сапальова Т. В., Капустинський М. М.)

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області (далі - відповідач, КДКА Вінницької області, Комісія), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА) та Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі - ГСУ ДБР), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Вінницької області від 23 жовтня 2025 року, яким вирішено притягнути адвокатку ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 листопада 2011 року № 4676/10, видане Київською обласною КДКА) до дисциплінарної відповідальності і застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 (шість) місяців.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте упереджено та на підставі неналежних доказів (відсутні докази, які свідчать про систематичне порушення адвокаткою ОСОБА_1 Правил адвокатської етики та Присяги адвоката України). Крім того, позивачка звернула увагу на недотримання відповідачем процедури розгляду дисциплінарної скарги, визначеної Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), а саме: КДКА Вінницької області не наділена повноваженнями розглядати дисциплінарні скарги відносно адвокатки ОСОБА_1 ; рішення КДКА Вінницької області від 23 жовтня 2025 року було прийнято неповноважним складом Комісії; під час розгляду дисциплінарної скарги відповідачем не було забезпечено справедливий та публічний розгляд.

ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4676/10, виданого Київською обласною КДКА 24 листопада 2011 року, ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю. Робоче місце: 03194, м. Київ, Святошинський район, б-р. Кольцова, 14Д, оф. 610.

02 липня 2025 року на адресу КДКА м. Києва надійшла скарга керівника відділу ГСУ ДБР Говорущака О. М. щодо наявності ознак дисциплінарного проступку у діях адвокатки ОСОБА_1 .

На підставі рішення Ради адвокатів України від 15 грудня 2021 року № 128 «Про неповноважність та неправомочність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва здійснювати свої функції», рішення Ради адвокатів України від 28 січня 2022 року № 6 «Організаційні питання визнання неповноважності звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва на прийняття рішень від 07 листопада 2021 року та відсутність юридичних актів» передано скаргу ГСУ ДБР відносно адвокатки ОСОБА_1 для подальшого скерування та розгляд КДКА іншого регіону.

На виконання вимог цього рішення, 15 липня 2025 року згадана скарга надійшла до КДКА Вінницької області для розгляду.

28 серпня 2025 року рішенням дисциплінарної палати КДКА Вінницької області вирішено порушити дисциплінарну справу відносно адвокатки ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 листопада 2011 року № 4676/10, видане Київською обласною КДКА) за скаргою керівника відділу ГСУ ДБР Говорущака О. М.

За результатами розгляду дисциплінарної скарги, 23 жовтня 2025 року КДКА Вінницької області прийняла рішення, яким вирішила притягнути адвокатку ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 листопада 2011 року № 4676/10, видане Київською обласною КДКА) до дисциплінарної відповідальності і застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 (шість) місяців.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року, зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 120/12479/25.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 120/12479/25 за позовом ОСОБА_1 до КДКА Вінницької області; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ВКДКА, ГСУ ДБР, про визнання протиправним та скасування рішення від 28 серпня 2025 року про порушення дисциплінарної справи відносно адвокатки ОСОБА_1 . Суди попередніх інстанцій уважали, що рішення КДКА Вінницької області про порушення дисциплінарної справи, на підставі якого було в подальшому прийнято оскаржуване рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, є преюдиційним для оцінки правомірності накладеного дисциплінарного стягнення.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 120/15288/25 відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з об`єктивною неможливісю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи - № 120/12479/25.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

03 лютого 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 120/15288/25 є оскарження ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, залишеною без змін постановою апеляційної інстанції, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права (пункт 3 частини першої статті 236 КАС України).

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

На думку скаржниці, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про преюдиційний характер справи № 120/12479/25 для розгляду цієї справи є юридично хибними, такими, що не ґрунтуються на законі та свідчить про нерозуміння природи дисциплінарного провадження щодо адвоката. Наголосила, що Закон № 5076-VI чітко, послідовно та імперативно розмежовує стадію відкриття дисциплінарного провадження та стадію притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, визначаючи для кожної з них різний предмет правового регулювання, різні юридичні факти та різний обсяг оцінки.

ОСОБА_1 зазначила, що рішення про порушення дисциплінарної справи є процесуальним рішенням попереднього характеру, яке ухвалюється за наслідками перевірки наявності формальних підстав для відкриття дисциплінарного провадження, а не для встановлення вини адвоката чи оцінки його дисциплінарної відповідальності. На цій стадії не вирішується питання наявності чи відсутності дисциплінарного проступку, не здійснюється правова кваліфікація дій адвоката та не застосовуються дисциплінарні стягнення. Єдиним предметом оцінки є наявність достатніх даних для початку дисциплінарного провадження. Натомість, стадія притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є самостійною, відокремленою та завершальною стадією дисциплінарного провадження, в межах якої встановлюються всі фактичні обставини, досліджуються докази, оцінюється наявність складу дисциплінарного проступку, вирішується питання вини адвоката, а також застосовується або не застосовується дисциплінарне стягнення. При цьому, скаржниця зауважила, що Закон № 5076-VI не містить жодної норми, яка б пов`язувала можливість або неможливість притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності з остаточним судовим вирішенням спору щодо законності рішення про порушення дисциплінарної справи.

За позицією позивачки, рішення КДКА Вінницької області про порушення дисциплінарної справи не створює, не змінює і не припиняє прав чи обов`язків адвоката у сфері дисциплінарної відповідальності, а отже не може мати преюдиційного значення для оцінки правомірності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

ОСОБА_1 наполягла, що застосування судом апеляційної інстанції правової позиції Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, висловленої у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15, за відсутності подібності правовідносин є прямим та грубим порушенням принципу юридичної визначеності та передбачуваності правозастосування.

Крім того позивачка вважала, що у цій справі відбулося втручання у право адвокатки ОСОБА_1 на працю, шляхом безпідставного зупинення провадження у справі, яка безпосередньо стосується законності дисциплінарного стягнення.

04 березня 2026 року від ВКДКА на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому остання просила відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. За позицією ВКДКА, суди правильно встановили обставини справи та ухвалили оскаржувані судові рішення з додержанням вимог норми процесуального права, пункту 3 частини першої статті 236 КАС України. Третя особа уважала правильним посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15, оскільки у цій справі Суд узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Додатково ВКДКА зауважила, що подання позивачкою до суду касаційної інстанції касаційної скарги, генерованої Штучним інтелектом, за відсутності перевірки з боку позивачки, свідчить про недобросовісне користування нею процесуальними правами, що може бути кваліфіковано, як вияв неповаги до Суду та учасників справи.

Цього ж дня до Верховного суду надійшов відзив КДКА Вінницької області на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки провадження у справі № 120/15288/25, предметом позову у якій є рішення про притягнення адвокатки ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у дисциплінарному провадженні за скаргою керівника відділу ГСУ ДБР Говорущака О. М., правильно зупинено до розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом адміністративної справи № 120/12479/25, предметом якої є рішення про порушення дисциплінарної справи у цьому провадженні. Уважав, що до вирішення судом питання про правомірність рішення про порушення дисциплінарної справи є об`єктивно неможливим розгляд питання про правомірність рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

06 березня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду заперечення на відзив ВКДКА, наголосивши про помилкове застосування Сьомим апеляційним адміністративним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15, на які й послалася ВКДКА, оскільки правовідносини у згаданій справі та у справі № 120/15288/25 є кардинально різними, як наслідок - не можуть бути застосовані у цій справі. Щодо доводів третьої особи про застосування позивачкою штучного інтелекту під час написання касаційної скарги, остання зауважила, що чинне законодавство не містить прямої заборони будь-кому користуватись технологіями штучного інтелекту, при цьому наполягла, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 всі судові рішення Верховного Суду зазначені після самостійного пошуку в офіційних реєстрах, і неодноразово зазначалися нею у інших судових справах під час подання касаційних скарг.

06 березня 2026 року до Верховного Суду надійшов також відзив ГСУ ДБР на касаційну скаргу, у якому Управління просило відмовити в її задоволенні, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. ГСУ ДБР зазначило, що зважаючи на обставини цієї справи, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до вірного висновку про те, що встановлення наявності чи відсутності підстав для порушення дисциплінарно провадження стосовно адвокатки ОСОБА_1, що досліджується у межах розгляду справи № 120/12479/25, має преюдиційне значення для правильного вирішення справи № 120/15288/25 та оцінки правомірності накладеного стягнення.

12 березня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення на відзив ГСУ ДБР, у якому стверджувала, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 чинного КАС України). Зазначила, що відзив ГСУ ДБР не містить жодного юридичного аргументу, який би спростовував доводи касаційної скарги, натомість побудований виключно на формальному цитуванні нерелевантної судової практики, що не має жодного зв`язку ані з предметом спору, ані з фактичними обставинами цієї справи, ані з правовою природою дисциплінарної відповідальності адвоката. Підсумовуючи, позивачка наполягла, що у даному випадку зупинення провадження у справі № 120/15288/25 не лише не має об`єктивного юридичного підґрунтя, але й фактично перетворюється на інструмент штучного блокування доступу адвокатки ОСОБА_1 до правосуддя.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина перша статті 8 цього Кодексу установлює, що всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Стаття 44 КАС України визначає права та обов`язки учасників справи. Так, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право, серед іншого: брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Положення статті 236 КАС України передбачає підстави зупинення провадження у справі. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За приписами статті 242 КАС України установлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

VІ. Висновки Верховного Суду

У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у цій справі відкрите у зв`язку з незгодою позивачки про постановлення судом першої інстанції ухвали про зупинення провадження на підставі пункту 3 частини першої 236 КАС України (у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, а саме: до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/12479/25).

З цього приводу Верховний Суд уважає за доцільне зазначити таке.

За загальним правилом, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Так, положеннями статті 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію. Перелік даних підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

У частині першій названої статті процесуального закону визначено перелік підстав, за яких суд зупиняє провадження у справі, серед яких: об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

З аналізу положень КАС України убачається, що зупинення провадження з підстав, передбачених вказаною нормою, допускається лише тоді, коли продовжувати розгляд справи надалі не є можливим, оскільки в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Водночас Суд звертає увагу, що пункт 3 частини першої статті 236 КАС України містить застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на таке, колегія суддів висновує, що зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, має бути за наявності конкретних обставин, що унеможливлюють прийняття судом відповідного рішення з оцінкою вже наявних доказів і обставини справи. При цьому, посилання на існування іншої справи, загальні висновки та припущення про те, що обставини, які будуть установлені, можуть бути суттєвими під час розгляду справи, провадження в якій зупиняється, не є достатніми та належними умовами для зупинення провадженні у справі.

Тобто, при вирішенні питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, суд першочергово зобов`язаний дослідити зібрані у справі докази на предмет доказування позовних вимог та надати їм порівняльну оцінку у співвідношенні до обставин і предмета позову, які містяться в іншій справі, у контексті їх достатності. При цьому, саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/314/19 у питанні застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України сформувала такі висновки:

«Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі;

чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.».

Аналогічні висновки неодноразово були викладені й у постановах Верховного Суду, зокрема від 04 травня 2023 року у справі № 640/23621/19 та від 07 січня 2026 року у справі № 204/6188/25, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

Повертаючись до спірних правовідносин убачається, що зупиняючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позов, який перебуває на розгляді в Вінницькому окружному адміністративному суді у справі № 120/12479/25, вмотивований протиправністю винесеного КДКА Вінницької області рішення від 28 серпня 2025 року про порушення дисциплінарної справи відносно адвокатки ОСОБА_1 за скаргою, поданою керівником відділу ГСУ ДБР Говорущаком О. М .

Тобто, суди уважали, що оскільки предметом позову у справі № 120/12479/25 є рішення КДКА Вінницької області про порушення дисциплінарної справи, на підставі якого в подальшому було прийнято рішення Комісії від 23 жовтня 2025 року про притягнення адвокатки ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, існують об`єктивні підстави для зупинення провадження у справі № 120/15288/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/12479/25.

Верховний Суд уважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанції помилковими та звертає увагу на таке.

Відповідно до Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених Законом.

Статті 38-41 Закону № 5076-VI установлюють стадії дисциплінарного провадження, а саме:

1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката. На цій стадії заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (далі - КДКА) та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати. Член дисциплінарної палати КДКА за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати КДКА має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати КДКА складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, з урахуванням, зокрема тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, наслідків для клієнта тощо, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

2) порушення дисциплінарної справи. За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата КДКА більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається, або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати КДКА, складена за результатами перевірки.

3) розгляд дисциплінарної справи. Дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою КДКА протягом тридцяти днів з дня її порушення. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності, гласно і відкрито. Можливо проведення і закритого засідання. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення осіб, яким відомі будь-які відомості, що мають значення для дисциплінарної справи.

4) прийняття рішення у дисциплінарній справі. За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата КДКА приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи.

Крім того, порядок подання скарг на адвоката та їх розгляд відповідною Комісією передбачений Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішення Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120 (зі змінами). Це Положення розроблено відповідно до Закону № 5076-VI, Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, рішень Ради адвокатів України з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації правильності оформлення та подання дисциплінарної скарги, розгляду дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

Пункт 34 цього Положення передбачає, що рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його доведення до особи (у відповідності із Законом України «Про адміністративну процедуру» та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Пункт 60 Положення встановлює, що винесене дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури рішення (про закриття дисциплінарної справи, попередження, зупинення чи позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю) у дисциплінарній справі за результатами розгляду заяви (скарги) може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття (з урахуванням статтей 31, 32, 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») лише адвокатом, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, або особою, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, чи їхніми представниками, з дотриманням вимог, визначених пунктами 36.1.- 36.7. цього Положення.

Таким чином, норми Закону № 5076-VI та Положення наділяють правом адвоката оскаржити як рішення Комісії про порушення дисциплінарної справи, так і остаточне рішення КДКА, прийняте за результатами розгляду відповідної скарги. Такі рішення КДКА фактично є окремими індивідуально-правовими актами, які приймаються Комісією на різних стадіях дисциплінарного провадження. При цьому, рішення Комісії щодо порушення дисциплінарної справи містить мотиви і аргументи прийнятності відповідної скарги у частині дотримання скаржником вимог щодо її оформлення та подання. Натомість, рішення КДКА, ухвалене за результатами розгляду скарги (у тому числі, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката) включає в себе обставини, оцінку та мотиви дисциплінарного органу щодо самих дій (бездіяльності) адвоката, які стали підставою для подання скарги (наявності/відсутності порушення, зокрема, Присяги адвоката та(або) Правил адвокатської етики).

Отже, Верховний Суд уважає, що сама лише взаємопов`язаність двох справ № 120/15288/25 та № 120/12479/25 у контексті обставин, що склались, не свідчить про неможливість розгляду та прийняття судом рішення у справі, яка розглядається.

Як наслідок, Суд констатує, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не містять аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі № 120/12479/25, так і в частині того, що зібрані у даній справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить положенням пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.

Додатково колегія суддів уважає за доцільне зазначити, що зупинення провадження у справі щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, зокрема у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на певний строк, покладає на сторону надмірний тягар правової невизначеності, оскільки адвокат фактично не розуміє перспективи свого подальшого здійснення адвокатської діяльності та потреби у врегулюванні питань з клієнтами, які ним супроводжуються.

Отже, Верховний Суд уважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а суд апеляційної інстанції не виправив таку помилку суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді І. В. Желєзний

Ж. М. Мельник-Томенко