Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/22451/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Кочана В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області про скасування постанови та стягнення виконавчого збору,

встановила:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області про скасування постанови та стягнення виконавчого збору.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області від 29.11.2013 ВП №40854057 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 9979 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України безпідставно стягнутий виконавчий збір в сумі 8457,24 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відділ Державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 09 жовтня 2013 року було зобов'язано стягнути з ОСОБА_2 на користь Новокаїрської сільської ради Бериславського району Херсонської області заборгованість на загальну суму 99794, 20 грн.

На підставі зазначеного рішення Каховським міськрайонним судом Херсонської області було видано виконавчий лист від 24.10.2013.

Відповідно до вказаного виконавчого листа державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40854057 від 22 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Новокаїрської сільської ради Бериславського району Херсонської області 99794,20 грн.

Державною виконавчою службою України на адресу ОСОБА_2 було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2013 та надано строк для виконання рішення суду до 29.11.2013.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивачем було добровільно виконано рішення суду, а тому виконавчий збір не підлягає стягненню.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Необхідно зауважити, що державним виконавцем у вимогах державного виконавця були зазначені конкретні строки для добровільно виконання рішення суду, а саме 29.11.2013, проте позивачем в зазначений строк рішення виконано не було.

Згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 3.7 зазначеної Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Посилання судів на підтвердження своєї позиції щодо обґрунтованості позову на те, що ОСОБА_2 добровільно виконав рішення та самостійно перераховував грошові кошти стягувачу (останній платіж 24 березня 2014 року) є передчасним, оскільки факт отримання державним виконавцем документального підтвердження про повне виконання рішення суду позивачем свідчить лише про виконання рішення. Тоді як про добровільність і своєчасність виконання рішення державного виконавця свідчить виконання зазначеної вимоги у конкретний строк.

Враховуючи наведене та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог та скасування спірної постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області про скасування постанови та стягнення виконавчого збору - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

В.М. Кочан