Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/22880/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Амєліна С.Є.,

Малиніна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області щодо нарахування при обчисленні йому пенсії за вислугу років, доплати передбаченої п.п. «г» п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 15925 від 31.12.1996 року; перерахувати та збільшити розмір належної йому пенсії, врахувавши суму доплати, встановленої п.п. «г» п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 15925 від 31.12.1996 року, яка нараховувалась і виплачувалась ОСОБА_4 в період проходження служби, в розмірах наведених у довідках Луцької ОДПІ № 211/05-020 від 29.12.2010 року та ДПА у Волинській області від № 5841/10/05-034 від 30.12.2010 року. Також просив виплатити належну йому, з врахуванням збільшення розміру, невиплачену частину пенсії, з моменту призначення пенсії, тобто з 22.12.2010 року по дату фактичного приведення пенсії до передбаченого Законом розміру та в подальшому нараховувати та виплачувати перераховану пенсію в належному розмірі.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2012 року позов задоволено частково. Визнано дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо неврахування при обчисленні пенсії позивачу доплати передбаченої підпунктом «г» п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» протиправними. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплачувати позивачу пенсію з врахуванням доплати підпунктом «г» п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» з 22.12.2010 року з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року залишено без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області не погодилось з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2012 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року і звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, дійшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію у відповідності Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Розмір пенсії позивачу було перераховано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року.

28.01.2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії з врахуванням додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної доплати, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби».

Проте, листом №137/А-01 від 25.02.2011 року відповідач відмовив позивачу, посилаючись на те, що при призначенні пенсії відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до складу грошового забезпечення не враховується пенсійна надбавка, передбачена п.п. «г» п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанції дійшли висновку, що дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо неврахування при обчисленні пенсії позивачу доплати передбаченої п.п. «г» п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» є протиправними, з посиланням на те, що під час проходження служби, позивачем щомісячна доплата передбачена підпунктом "г" пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1592 від 31.12.96 року, призначалась, нараховувалась та виплачувалась.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, доводи касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, на підставі наступного.

Згідно з пунктом 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Підпунктом «г» пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» від 31 грудня 1996 року №1592 надано право керівникам органів державної податкової служби у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих установлювати особам рядового і начальницького складу податкової міліції, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

Зазначена доплата в розмірі від 25 до 50 % суми пенсії, яка б могла бути нарахована позивачеві, не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія.

Тобто умовою встановлення та виплати такої доплати є необхідність залишення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції, які мають право на пенсію за вислугу років на службі, обумовлена саме інтересами служби. Ініціатива такого продовження служби повинна виходити від керівництва органів податкової міліції, які в інтересах служби зацікавлені у залишенні відповідного працівника на службі та з метою заохочення працівника вправі встановити йому зазначену надбавку у відповідному розмірі залежно від ступеня необхідності подальшого перебування на службі працівника.

Якщо такої необхідності немає, працівник може проходити службу і надалі, але без відповідної доплати, встановлення якої також є правом, а не обов'язком керівника.

Виходячи зі змісту вказаної статті, колегія суддів приходить до висновку, що доплата у розмірі від 25% до 50 % суми пенсії, яка могла б бути нарахована при виході на пенсію, не є видом додаткового грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, оскільки є фактично виплатою частини пенсії, яка виплачується працівникові у зв'язку з набуттям права на пенсію за вислугу років і який продовжує працювати.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, щодо задоволення позовних вимог та здійснення перерахунку пенсії позивачу з врахуванням щомісячної доплати встановленої п.п. «г» п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» з 22.12.2010 року з врахуванням виплачених сум.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

С.Є Амєлін

В.В. Малинін