Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/8453/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі за позовом Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" про стягнення штрафних санкцій,

в с т а н о в и л а:

Головне Дніпропетровське обласне управління у справах захисту прав споживачів звернулось до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1 700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю факту добровільної сплати штрафних санкцій, застосованих до відповідача на підставі рішення від 17.06.2009 №355 за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами спеціально уповноваженому органу у сфері захисту прав споживачів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, позов задоволено: стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" на користь Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу у сумі 1 700,00 грн.

У поданій касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підчас проведення перевірки стану зовнішньої реклами відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" позивачем виявлено ознаки порушення вимог статті 6 Закону України "Про рекламу", а саме: розміщення реклами на російській мові.

Головним Дніпропетровським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів на адресу відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" направлено вимогу від 21.05.2009 №21-1242 про надання у п'ятиденний термін з дня отримання вимоги необхідні документи відповідно до переліку, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про включення до державного реєстру, банківські реквізити, договір із замовником, виробником та розповсюджувачем реклами, документи на підтвердження вартості розповсюдженої реклами, а також дозвіл на розміщення реклами.

Листом від 02.06.2009 №11/611 відповідач на вимогу позивача надав відповідь. Згідно із наданою відповіддю відповідач зазначив вартість реклами по деяким договорам, при цьому вказавши на відсутність інформації по іншим.

17.06.2009 позивачем прийнято рішення №335 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, згідно з яким за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн. Рішення про накладення штрафу одержано представником відповідача 17.06.2009.

Вказуючи на відсутність факту добровільної сплати суми штрафних санкцій, застосованих до відповідача на підставі рішення від 17.06.2009 №335, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності з боку позивача наявності підстав для примусового стягнення з відповідача суми штрафних санкцій. Так, судами попередніх інстанцій вказано на доведеність з боку позивача наявність факту порушення відповідачем законодавства про рекламу, за яке на нього накладено штрафні санкцій згідно з рішенням від 17.06.2009 №335. Судом апеляційної інстанції зокрема зазначено, що відповідачем не надано на вимогу позивача відомостей із підтвердженням відповідними первинними документами, які б свідчили про вартість розповсюдженої реклами.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 27 Закону України "Про рекламу", на підставі якої до відповідача застосовано штрафні санкції, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що об'єктивною стороною правопорушення, за яке законом передбачено накладення адміністративно-господарських санкцій, є ненадання або подання завідомо недостовірної інформації.

Як вбачається з вимоги Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 21.05.2009 №21-1242 відповідача зобов'язано надати, зокрема, документ, що підтверджує вартість розповсюдженої реклами.

Відповідачем на виконання вимоги від 21.05.2009 №21-1242 листом від 02.06.2009 №11/611 позивачеві надано інформацію про вартість розповсюдженої реклами та зазначено про неможливість надання іншої інформації у зв'язку з її відсутністю.

Головним Дніпропетровським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів, у свою чергу, не доведено факту подання позивачем завідомо недостовірної інформації.

Відсутність факту підтвердження відповідачем наданої інформації шляхом надання первинних документів бухгалтерського обліку не є підставою для висновку про ненадання інформації взагалі.

Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про інформацію" документ - це матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Крім того, як вбачається з вимоги від 21.05.2009 №21-1242 надання безпосередньо копій первинних документів на підтвердження вартості розповсюдженої реклами від відповідача не вимагалось.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність факту порушенням відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" законодавства про рекламу в частині неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, застосованих за вказане порушення.

Враховуючи викладене, позиція судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, є помилковою.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року скасувати.

У задоволенні позову Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" про стягнення штрафних санкцій відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

З оригіналом згідно.

Помічник судді О.С. Коломацька