ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Київ справа № 800/275/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Мороз Л.Л., Сороки М.О., Стрелець Т.Г.,

секретаря судового засідання: Гулової О.І.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Карлаша Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - Комісія, ВККС) про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 5 травня 2016 року звернулася в суд з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просила визнати протиправною бездіяльність ВККС, визнати незаконним та скасувати рішення ВККС від 07 квітня 2016 року № 787/дп-16 (далі - Рішення), яким рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси Жуган Любові Володимирівни з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Позивач ОСОБА_1 вимоги обґрунтовує тим, що до Малиновського районного суду м. Одеси, в якому вона працює суддею, надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гепард» (далі - ТОВ «Охоронне агентство «Гепард») про звільнення та усунення перешкод в користуванні майном (далі - справа за позовом ОСОБА_3.), яка була для неї розподілена з дотримання правил, передбачених статтею 111 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

5 листопада 2014 року суддею Жуган Л.В. було прийнято ухвалу про забезпечення позову з метою не допущення порушення права власності ОСОБА_3, на отримання частини прибутку товариства, а в разі ліквідації товариства - на отримання частини майна (далі - ухвала про забезпечення позову). Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 3 грудня 2014 року скасував цю ухвалу.

Позивач зазначає, що за постановлення ухвали про забезпечення позову Комісією прийнято оскаржуване Рішення. Разом з тим вказує, що це Рішення ВККС є протиправним з урахуванням такого.

Обґрунтовує, що під час прийняття ухвали про забезпечення позову позивач керувалась правилами, передбаченими статтею 152 ЦПК України. Давати оцінку процесуальному рішенню і діям судді щодо розгляду конкретної справи може лише суд вищої інстанції, а не Комісія. Скасування ухвали апеляційним судом не вказує на порушення присяги суддею Жуган Л.В. та не може бути підставою для притягнення до відповідальності судді. Комісія безпідставно констатує факт вчинення суддею грубої недбалості, оскільки докази про таке відсутні. Комісія під час прийняття Рішення не визначила всіх ознак порушення присяги та не врахувала, що поняття порушення присяги є недосконалим, та, що суддя не може нести відповідальність за ухвалене ним судове рішення. Крім того, Комісією не враховано положення про річний строк стосовно притягнення до відповідальності судді.

ОСОБА_1 просила задовольнити позовну заяву.

В письмових запереченнях на позов Комісія просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлений позов підтримала та пояснила, що працює на посаді судді Малиновського районного суду міста Одеси. У неї в провадженні перебувала справа за позовом ОСОБА_3 Вважаючи, що заявлений спір відноситься до категорії трудових спорів та, що спір пов'язаний з усуненням перешкод в користуванні нерухомим майном - нежитловими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Остапа Вишні, буд. № 1, що за територіальною приналежністю знаходяться на територіальній юрисдикції Малиновського району м. Одеси, нею було визначено, що справа підсудна Малиновському районному суду м. Одеси.

До позовної заяви ОСОБА_3 додав заяву про забезпечення позову, яка ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2014 року частково задоволена на підставі досліджених судом доказів та обставин викладених у позовній заяві.

При розгляді заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, матеріалів справи, вона керувалась частиною третьою статті 61 ЦПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини та частини другої статті 152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

При цьому враховано, що умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що будь-яке майно, яке є у володінні, користуванні відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, внаслідок здійснення юридично значимих дій директором підприємства, для врегулювання чого необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На думку позивача, така ухвала постановлена з метою не допущення порушення права власності ОСОБА_3, на отримання частини прибутку товариства, та в разі ліквідації товариства - на отримання частини майна. Постановляючи таку ухвалу, позивач вважала, що не вжиття таких заходів забезпечення позову потягне за собою звинувачення її, як судді, з боку позивача, що вона сприяє рейдерському захвату підприємства сторонніми особами на чолі з директором ОСОБА_4, та порушенні його прав як співвласника.

Також позивач пояснила, що, враховуючи наявність арешту, накладеного на нежитлові будівлі та споруди, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Главбудплюс» (далі - ТОВ «Главбудплюс»), ухвалою Господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року, вона не могла передбачити таких наслідків, як відчуження майна самим засновником підприємства ОСОБА_3, та чи могло це бути взагалі здійснено ним саме на шкоду самому собі, як співзасновнику.

Постановляючи таку ухвалу про забезпечення позову позивач вважала, що ця ухвала є способом захисту права власності співзасновника ТОВ «Главбудплюс» ОСОБА_3, порушеного внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_4, який своїми неправомірними діями, як вказав позивач у позові, фактично незаконно захопив майно товариства та усунув його від контролю діяльності товариства.

Приймаючи оскаржуване рішення Комісія зазначила, що порушення вимог процесуального закону під час вирішення питання про забезпечення позову, допущені суддею Жуган Л.В. внаслідок неналежного ставлення до службових обов'язків, є істотними і призвели до перешкоджання діяльності суб'єкта господарювання, а також порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

Водночас позивач пояснила, що приймаючи оскаржуване Рішення та встановлюючи, що в діях судді Жуган Л.В. є ознаки порушення присяги, Комісія не визначила всіх ознак складу порушення присяги, зокрема обставин, у чому полягали її дії, як судді стосовно сумніву у чесності та непідкупності судових органів та не навела в рішенні обґрунтувань з підстав чого було здійснено такий висновок, будь-які дії судді при прийнятті скасованої ухвали комісією у рішенні не кваліфіковано. Позивач вважає, що ВККС у своєму рішенні не довела, що суддя Жуган Л.В. порушила присягу судді під час постановлення ухвали про забезпечення позову.

При прийнятті оскаржуваного Рішення Комісія не врахувала стаж роботи судді Жуган Л.В. на посаді судді, на час вчинення проступку, позитивну характеристику, те, що до дисциплінарної відповідальності раніше не притягувалась, тобто як суддя не допускала свідомого та систематичного порушення законів України під час здійснення правосуддя. Вважає можливим застосування до неї як судді більш м'якого дисциплінарного стягнення.

Вказує, що питання щодо підвідомчості, підсудності вищевказаної цивільної справи в апеляційному порядку не розглядалось.

Також позивач пояснила, що сплив строку давності був безумовною підставою для припинення дисциплінарного провадження.

Вважає, що присягу не порушувала. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник ВККС заявлений позов не визнав та пояснив, що до у лютому - квітні, жовтні, грудні 2015 року та березні 2016 року на адресу Комісії надійшли скарги від президента громадської організації «Верховенство права» ОСОБА_5, звернення народних депутатів України ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та лист із Секретаріату Вищої ради юстиції, до яких було долучено ідентичні за змістом скарги ОСОБА_5, а також звернення директора ТОВ «Главбуд плюс» ОСОБА_4 та представника товариства - ОСОБА_9 щодо поведінки судді Малиновського районного суду міста Одеси Жуган Л.В., яка може мати наслідком притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Комісії від 22 грудня 2015 року № 3888/дп-15 стосовно судді Малиновського районного суду м. Одеси Жуган Л.В. було відкрито дисциплінарну справу.

Оцінюючи в сукупності факти та обставини, встановлені за результатами дисциплінарного провадження, з огляду на положення статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 32 Закону України «Про вищу раду юстиції», Комісія дійшла до висновку, що порушення вимог процесуального закону під час вирішення питання про забезпечення позову, допущені суддею Жуган Л.В. внаслідок неналежного ставлення до службових обов'язків, є істотними і призвели до перешкоджання діяльності суб'єкта господарювання, а також порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

За таких обставин Комісією прийнято оскаржуване Рішення, яким вирішено направити рекомендацію до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Малиновського районного суду м. Одеси Жуган Л.В. з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (за порушення присяги). Це Рішення є обґрунтованим і законним.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено таке.

Указом Президента України від 14 квітня 2008 року ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси. Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси безстроково.

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_3, яку відповідно до вимог статті 111 ЦПК України 4 листопада 2014 року передано судді Жуган Л.В.

У позовній заяві ОСОБА_3 просив суд задовольнити такі вимоги:

звільнити ОСОБА_4 з посади директора ТОВ «Главбудплюс»;

виключити з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців запис про ОСОБА_4 в графі «ПІБ керівника юридичної особи» та в графі «прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбудплюс»;

заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гепард», ОСОБА_4 та будь-яким іншим юридичним і фізичним особам вчиняти будь-які дії щодо недопущення ОСОБА_3 до нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що належить ТОВ «Главбудплюс»;

усунути перешкоди ОСОБА_3 стосовно недопущення Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гепард», ОСОБА_4 та будь-якими іншими юридичними та фізичними особами до нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що належить ТОВ «Главбудплюс» (а.с. 165-169).

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 5 листопада 2014 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 10 грудня 2014 року.

Разом з позовною заявою ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

відсторонити ОСОБА_4 від посади директора ТОВ «Главбуд плюс» з 5 листопада 2014 року;

призначити ОСОБА_3 виконувачем обов'язки директора ТОВ «Главбуд плюс» з 5 листопада 2014 року до набрання судовим рішенням по даній справі законної сили;

зобов'язати державного реєстратора відділу реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про ОСОБА_4, як директора ТОВ «Главбуд плюс», та включити запис про ОСОБА_3, як директора ТОВ «Главбуд плюс»;

заборонити ТОВ «Охоронне агентство «Гепард», ОСОБА_4 та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам вчиняти будь-які дії щодо недопущення ОСОБА_3 до нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 що належать ТОВ «Главбуд плюс»;

зобов'язати усунути перешкоди ТОВ «Охоронне агентство «Гепард», ОСОБА_4 та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам стосовно недопущення ОСОБА_3 до нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 що належать ТОВ «Главбуд плюс»;

зобов'язати ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 статут і печатки ТОВ «Главбуд плюс» (а.с.170-173).

Отже, судом встановлено, що позовні вимоги та вимоги в заяві про забезпечення позову є ідентичними.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 5 листопада 2014 року частково задоволено цю заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову:

відсторонено ОСОБА_4 від посади директора ТОВ «Главбуд плюс» з 5 листопада 2014 року;

призначено ОСОБА_3 виконувачем обов'язки директора ТОВ «Главбуд плюс» з 5 листопада 2014 року до набрання судовим рішенням по даній справі законної сили;

зобов'язано державного реєстратора відділу реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про ОСОБА_4, як директора ТОВ «Главбуд плюс», та включити запис про ОСОБА_3, як директора ТОВ «Главбуд плюс»;

заборонено ТОВ «Охоронне агентство «Гепард», ОСОБА_4 та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам вчиняти будь-які дії щодо недопущення ОСОБА_3 до нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 що належать ТОВ «Главбуд плюс»;

зобов'язано усунути перешкоди ТОВ «Охоронне агентство «Гепард», ОСОБА_4 та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам стосовно недопущення ОСОБА_3 до нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 що належать ТОВ «Главбуд плюс»;

зобов'язано ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 статут і печатки ТОВ «Главбуд плюс» (а.с.19-23).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2014 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено (а.с. 24-27).

Скасовуючи ухвалу про забезпечення позову та відмовляючи в задоволенні заяви, апеляційний суд зазначив, що стаття 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом таких заходів забезпечення позову як відсторонення від посади та призначення на посаду. У зв'язку з чим, суд першої інстанції вийшов за межі своїх процесуальних повноважень та зазначив наперед про результати розгляду справи по суті. Апеляційний суд зробив висновок, що заходи забезпечення позову, які застосовані судом першої інстанції, суперечать правовій природі забезпечення і меті його застосування. Мета застосування заходів забезпечення позову полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, районний суд обрав заходи забезпечення, які не перебувають у необхідному (обов'язковому) правовому зв'язку із позовними вимогами, а вирішив спір по суті у спосіб, непередбачений процесуальним законом. Порушення районним судом зазначених вимог є порушенням принципу верховенства права, проголошеного Конституцією України, та положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом, оскільки ухвала про забезпечення позову прийнята судом поза межами його компетенції (а.с. 24-27).

Після повернення справи з апеляційного суду ОСОБА_3 4 грудня 2014 року звернувся із заявою про залишення позову без розгляду. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2014 року цю заяву задоволено та залишено позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України (а.с.227).

Також судом встановлено, що в період дії ухвали про забезпечення позову було проведено відчуження майна ТОВ «Главбуд плюс», від імені якого діяв ОСОБА_3 (а.с. 283-298), чим паралізовано роботу підприємства.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 16 жовтня 2014 року порушено провадження в справі № 916/4165/14 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Главбуд плюс» про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 що належать на праві власності ТОВ «Главбуд плюс» (а.с. 47-50). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24 грудня 2014 року позовну заяву залишено без розгляду в зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом документів.

Отже, з наведеного вбачається, що ініційовані засновником (учасником) ТОВ «Главбуд плюс» - ОСОБА_3 - судові спори з указаним товариством свого вирішення у судах не знайшли саме внаслідок дій позивача, метою яких було накладення арешту на майно товариства, тимчасове відсторонення ОСОБА_4 від посади директора товариства та призначення ОСОБА_3 виконувачем обов'язки директора товариства. Зазначені обставини свідчать про намагання ОСОБА_3 за допомогою судових рішень (ухвал про забезпечення позову) встановити контроль над товариством.

Перевіркою, організованою Комісією, встановлено, що забезпечуючи позов у спосіб, не передбачений нормами ЦПК України, суддя Жуган Л.В. відсторонила ОСОБА_4 від посади директора ТОВ «Главбуд плюс» та призначила ОСОБА_3 виконувачем обов'язків директора цього товариства. Тож, до початку розгляду справи, суддя, без дослідження доказів і вивчення всіх обставин, вирішила її по суті та фактично задовольнила позовні вимоги.

Отже, суд приходить до висновку, що Комісією встановлено факти, які свідчать про порушення суддею Жуган Л.В. присяги судді.

За результатами перевірки Комісія прийняла оскаржуване Рішення. При цьому Комісія виходила з вище встановлених обставин та з такого.

Згідно пункту п'ятого частини 5 статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у разі порушення ним присяги.

Відповідно статті 105 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», діючої на час спірних правовідносин, звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги відбувається за поданням Вищої ради юстиції (далі також - ВРЮ) після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції». Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції. На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Частиною п'ятою статті 87 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», діючої на час спірних правовідносин, передбачено, що за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

Аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що Комісія при прийнятті оскаржуваного Рішення діяла у порядку, встановленому законодавством на час вчинення позивачем проступку та прийняття Комісією Рішення.

З оскаржуваного Рішення видно, що Комісія, оцінюючи в сукупності факти та обставини, встановлені за результатами дисциплінарного провадження, з огляду на положення статті 55 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» і статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», прийшла до висновку, що порушення вимог процесуального закону під час вирішення питання про забезпечення позову, допущені суддею Жуган Л.В. внаслідок неналежного ставлення до службових обов'язків, є істотними і призвели до перешкоджання діяльності суб'єкта господарювання, а також порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

З таким висновком суд погоджується. Разом з тим, вказаний висновок ВККС не є обов'язковим для Вищої ради юстиції. Оскільки згідно статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» на своєму засіданні ВРЮ при розгляді справи проводить перевірку наявності чи відсутності доказів щодо порушення присяги суддею та приймає відповідне рішення. Тобто, надання Вищою кваліфікаційною комісією України висновку про порушення суддею присяги є підставою для розгляду вказаного питання Вищою радою юстиції та встановлення відповідних обставин щодо наявності чи відсутності порушення суддею присяги і прийняття у встановленому порядку відповідно наданих повноважень рішення.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те. що Комісія не має повноважень на перевірку ухвали про забезпечення позову, оскільки судом встановлено, що Комісія при прийнятті Рішення виходила з висновків, зроблених апеляційним судом під час скасування цієї ухвали про забезпечення позову.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що скасування судового рішення не може свідчити про порушення суддею присяги, оскільки суд вважає, що такий висновок залежить від підстав, встановлених судом вищої інстанції, щодо скасування судового рішення. В цій справі підстави для скасування ухвали про забезпечення позову є грубим порушенням законодавства та такими, що виходять за межі компетенції суду. Такий висновок спростовує також доводи позивача про відсутність доказів вчинення нею грубої недбалості.

Доводи позивача про те, що Комісією під час прийняття Рішення не враховано строки притягнення до відповідальності судді, суд також не приймає до уваги, виходячи з принципу пропорційності, який полягає в характері проступку вчиненого позивачем та його наслідках.

З урахуванням положень частини другої статті105 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» рішення Вищої кваліфікаційної комісії України щодо направлення рекомендації до Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади з підстав, передбачених пунктом п'ятим частини п'ятої статті 126 Конституції України прийняте в межах наданих повноважень та згідно діючого законодавства.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 159, 160-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в апеляційному і касаційному порядку не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді С.А. Горбатюк

Л.Л. Мороз

М.О. Сорока

Т.Г. Стрелець