Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2015 р. м. Київ К/800/43744/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С., Пасічник С.С.,

секретар судового засідання Борілло Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача Поліської К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з вимогами про визнання протиправним та скасування п. 1 наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 11.11.2011р. №1694 щодо його звільнення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 1 наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 11.11.2011р. № 1694 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області" щодо звільнення ОСОБА_2

У касаційній скарзі представник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - УМВС України в Чернігівській області) з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Козелецького районного відділу УМВС України в Чернігівській області.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 11.11.2011р. № 1694 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УМВС України в Чернігівській області" за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі та такого, що дискредитує звання рядового і начальницького складу працівника органів внутрішніх справ України, за вчинення дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, оперуповноваженого сектору карного розшуку Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (далі - Положення).

Підставою для видання оскаржуваного наказу стали висновки службового розслідування за фактом події за участю працівників Козелецького РВ УМВС Чернігівської області, яка мала місце 28.10.2011р. біля кафе-бару "Росичі" в смт. Козелець.

Службовим розслідуванням встановлено, що 28.10.2011р. в кафе-барі "Росичі" між працівниками Козелецького РВ УМВС Чернігівської області сталася конфліктна ситуація в результаті якої деякі працівники міліції отримали тілесні ушкодження. Також встановленні факти вчинення оперуповноваженим СКР Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області лейтенантом міліції ОСОБА_2 дій, що дискредитують звання працівника міліції, а саме: провокування конфліктної ситуації в розважальному закладі "Росичі", вчинення бійки біля вказаного зазначеного закладу з іншими працівниками міліції, образливі висловлювання нецензурною лайкою в громадських місцях, підбуренням окремих мешканців смт. Козельця до вчинення протиправних дій відносно працівників міліції. Крім того, у висновках службового розслідування вказано, що в діях ОСОБА_2 формально вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 345 Кримінального кодексу України.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу вважається доведеним (чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою), якщо він встановлений обвинувальним вироком суду в кримінальній справі, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постановою суду в справі про адміністративне правопорушення, якщо вони набрали законної сили. Відповідачами не надано суду належних доказів (обвинувальний вирок суду в кримінальній справі, постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили), які б слугували підставою для звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України за п.66 Положення.

Колегія суддів погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій не може з наступних підстав.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про міліцію", Положенням та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22.02.2006р. № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 2 Закону України "Про міліцію" передбачено, що основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Відповідно до п. 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п. 62 цього Положення.

Звільнення за п.66 Положення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Згідно з п.6 ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади.

Вимогами ст.14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Отже, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ як звільнення за п. 66 Положення є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу та факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним. При цьому звільнення особи повинно проводитись з дотримання вимог ст.14 Дисциплінарного статуту.

Як вбачається із матеріалів справи, за підсумками проведеного службового розслідування дії позивача під час події 28.10.2011р. були розцінені, як вчинення проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу та є несумісним з перебуванням в органах внутрішніх справ.

З пояснень позивача, його заяви на ім'я Міністра внутрішніх справ Україні про пом'якшення дисциплінарного стягнення, в якій він сам описує події того дня та свою поведінку, з висновку службового розслідування стосовно вказаної заяви, з постанови слідчого прокуратури Козелецького району від 10.11.2011р. про відмову у порушенні кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 28.10.2011р. фактично спровокував конфліктну ситуацію та своєю поведінкою дискредитував звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та вчинив проступок, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідач повно та всебічно встановивши вказані обставини, з урахуванням вимог закону, що регламентує проходження особами служби в органах внутрішніх справ України дійшов правильного висновку про несумісність вчиненого позивачем дисциплінарного проступку з подальшим проходженням служби.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій необґрунтовано послались лише на те, що підставами для звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України за п.66 Положення могли би бути обвинувальний вирок суду в кримінальній справі, або постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили.

Такі висновки судів є помилковими з огляду на те, що факт порушення дисципліни встановлюється матеріалами службового розслідування, а відсутність в діях складу злочину, передбаченого ст.345 Кримінального кодексу України, та відсутність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності не може ототожнюватися з відсутністю факту порушення дисципліни.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач приймаючи оскаржуваний наказ від 11.11.2011р. № 1694 в частині звільнення оперуповноваженого сектору карного розшуку Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2 діяв обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує судові рішення та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014р. скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Винокуров К.С.

Пасічник С.С.