Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/34004/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року

у справі №815/8198/13-а

за позовом Державної фінансової інспекції в Одеській області

до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року Державна фінансова інспекція в Одеській області звернулась до суду з позовом до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, яким просила зобов'язати відповідача виконати в повному обсязі пункти 2, 4, 5, 9 вимоги щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень №15-08-23-14/3244 від 03 квітня 2013 року та частково пункти - 7, 8, 10 цієї вимоги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі № 815/8198/13-а позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі № 815/8198/13-а рішення суду першої інстанції скасовано. В частині зобов'язання позивача виконати пункти 2, 5 вимоги щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна фінансова інспекція в Одеській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, просить постанову від 06 лютого 2014 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області подала до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувала на відповідності судового рішення апеляційного суду обставинам справи та вимогам законодавства України, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, судове рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Одеській області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за період з 01 квітня 2010 року по завершений звітний період 2013 року.

В ході проведення перевірки виявлені порушення відповідачем фінансової дисципліни та складений акт № 08-11/189 від 21 березня 2013 року.

Згідно вказаного акту встановлені фінансові порушення, допущені відповідачем під час здійснення господарської діяльності, які призвели до заподіяння збитків.

Органом фінансового контролю прийнята вимога №15-08-23-14/3244 від 03 квітня 2013 року про усунення виявлених порушень, в якій позивач вимагав її виконання в термін до 02 червня 2013 року.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до підпункт 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі по тексту Положення), Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

В разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 КАС України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Із матеріалів справи вбачається, що вимогою Інспекції зобов'язано Крижанівську сільську раду вжити заходи для відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи спір в даній справі суди дослідили правомірність недоотримання орендної плати, перерахування коштів за використання місць для розміщення рекламних конструкцій, користування земельними ділянками, зайво нараховану та виплачену заробітну плату в результаті проведеної ревізії діяльності сільської ради.

Не обговорюючи питання наявності факту порушення відповідачем фінансової дисципліни та обґрунтованості вимоги Державної фінансової інспекції від 03 квітня 2013 року № 15-08-23-14/3244, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що аналіз правильності обчислення та нарахування збитків повинен перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про відшкодування збитків.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, однак рішення першої та апеляційної інстанції є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зауважити, що відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції розглянув позовні вимоги по суті та надав оцінку правомірності. Як зазначалось вище, аналіз правильності обчислення та нарахування збитків повинен перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про відшкодування збитків, а тому позов в даній справі підлягає залишенню без задоволення з інших підстав, ніж вказав Одеський апеляційний адміністративний суд.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі № 815/8198/13-а - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: