Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2015 р. м. Київ К/800/64737/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Логвиненка А.О., Сороки М.О., при секретарі: Слободян О.М., за участю: представника позивача Цеберман М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -в с т а н о в и л а:Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною і скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 12 квітня 2013 року №04-05-05-15/4808 в частині стягнення з підприємства ТОВ «ВОЛЕВ-ІНВЕСТ» зайво сплачених коштів (матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 18797,18 грн., отриманих внаслідок завищення розміру кошторисного прибутку по договору від 07 жовтня 2011 року № ПР/В-11665/НЮ на суму 17355,07 грн. та адміністративних витрат на суму 1442,11 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 20 листопада 2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області як головним виконавцем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Придніпровська залізниця» за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 04 березня 2013 року № 05-21/32.

З метою усунення виявлених в результаті ревізії порушень, Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області направлено позивачу вимогу від 12 квітня 2013 року

№04-05-05-15/4808, якою державне підприємство «Придніпровська залізниця» зобов'язано, зокрема: стягнути з підприємства ТОВ «ВОЛЕВ-ІНВЕСТ» зайво сплачені кошти (матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 18797,18 грн., отримані внаслідок завищення розміру кошторисного прибутку по договору від 07 жовтня 2011 року №ПР/В-11665/НЮ на суму

17355,07 грн. та адміністративні витрати на суму 1442,11 грн.; стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 538891,84 грн., шкоду у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України; зобов'язати поновити в обліку Залізниці вартість 373 вантажних вагонів на суму 4476000,00 грн. шляхом повернення вказаних основних засобів, а в разі відсутності майна відобразити як нестачу та стягнути вартість нестачі з винних осіб.

Вважаючи вищезазначені пункти вимоги протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою

інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, 21-63а14, які згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: