Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/39527/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 09.07.2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці, в якому просила визнати дії УПФУ в м. Чернівці щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років неправомірною та зобов'язати відповідача зарахувати період роботи на посаді друкарки 1 категорії з 21.07.1988 року по 23.12.1998 року в прокуратурі Чернівецької області для призначення їй пенсії за вислугу років.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2015 року, позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці зарахувати період роботи на посаді друкарки 1 категорії з 21.07.1988 року по 23.12.1998 року в прокуратурі Чернівецької області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 16.04.2015 року ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях із заявою про призначення пенсії згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з наявністю відповідного стажу роботи, однак листом відповідача № 76/П-11 від 28.04.2015 року їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років в зв'язку з відсутністю необхідної тривалості спеціального стажу роботи.

У рішенні зазначено, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачка має стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років тривалістю 16 років 03 місяці 25 днів. При цьому, відповідачем не враховано період роботи позивачки друкаркою І категорії прокуратури Чернівецької області.

Як вбачається із записів у трудовій книжці позивачка працювала на наступних посадах:з 27.08.1985 року по 15.09.1986 року прийнята на роботу кур'єром прокуратури області, а з 16.09.1986 року переведена на посаду секретаря-машиністки; з 02.03.1990 року по 22.12.1998 року на посаді друкарки І категорії прокуратури Чернівецької області (наказ № 15 від 02.03.1990 р.); з 23.12.1998 року по 20.07.1999 року - виконуючою обов'язки помічника прокурора Герцаївського району; з 21.07.1999 року призначена помічником прокурора Герцаївського району і в подальшому постійно працювала в органах прокуратури.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт просування по службі ОСОБА_2 підтверджено трудовою книжкою, остання з посади службовця перейшла на посаду державного службовця, а тому посада, яку обіймала з 02.03.1990 року по 23.12.1998 року (друкарка І категорії прокуратури Чернівецької області) може бути зарахована до стажу державної служби.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що до стажу, який дає право на призначення пенсії позивачу за вислугу років належить зараховувати роботу друкаркою І категорії прокуратури з 02.03.1990 року по 23.12.1998 року, оскільки ця посада відноситься до державної служби.

Проте, колегія суддів з висновками судів не погоджується з огляду на таке.

Згідно з частиною шостою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про прокуратуру» під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Проте, посада друкарки І категорії не віднесена до посад, зазначених у статтях 50-1, 56 Закону України «Про прокуратуру». Зокрема, не відноситься вказана робота й до посад державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, оскільки у період роботи друкаркою І категорії у позивача не було вищої освіти. Крім того, вказана посада не віднесена до посад державної служби.

Позивач вважає, що оскільки вимога щодо наявності вищої освіти під час роботи на посаді державного службовця, як необхідна умова для призначення пенсії за вислугу років, з'явилась у законі лише у 2001 році, то це звузило її права, що суперечить статтям 22, 92 Конституції України.

Проте, колегія суддів з такими доводами не погоджується, оскільки до 2001 року, у тому числі і на час роботи позивача на посаді друкарки робота на посадах державних службовців взагалі не включалась до необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, розширення у 2001 році переліку посад, робота на яких включається до стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років за рахунок посад державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, не звузило прав позивача.

Отже, у зв'язку з відсутністю у позивача 22-річного стажу роботи на посадах, робота на яких включається до стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру», відповідач обґрунтовано відмовив у призначенні пенсії за вислугу років.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях задовольнити.

Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 09.07.2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2015 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: