Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/42023/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтярова І.О., Острович С.Е.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013

у справі № 815/90/13-а

за позовом приватного підприємства "ЕКО-СТАТ" (далі - Підприємство)

до Інспекції,

за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2009 № 0002612301/0, від 25.11.2009 № 0002612301/1, від 08.02.2010 № 0002612301/2 та від 19.04.2010 № 0002612301/3.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.10.2012 прийняті у справі судові акти скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки: реальної участі товариства з обмеженою відповідальністю «Стілко ЛТД» (далі - ТОВ «Стілко ЛТД» у виконання поставок металопродукції позивачеві, фактичних правовідносин позивача та приватного підприємства «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» (далі - ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р») у рамках виконання договору від 17.12.2008 № 08/12/17 та реальності поставки позивачеві маркетингових послуг у межах господарських взаємовідносин з приватним підприємством «СТРОЙПРОФ-Л» (далі - ПП «СТРОЙПРОФ-Л»).

За наслідками нового розгляду справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, позов задоволено частково; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано на суму 364 590,67 грн. із застосуванням відповідного розміру штрафних санкцій; в решті позову відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що: позивачем правомірно сформовано податковий кредит за операціями з ТОВ «Стілко ЛТД» за договором комісії; формування Підприємством податкового кредиту за фактом перерахування коштів ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» за майбутню поставку товару відповідає правилу першої події, наведеному у підпункті 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; фактичне виконання ПП «СТРОЙПРОФ-Л» послуг з проведення маркетингового дослідження та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується, що виключає право платника на податковий кредит за цими операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові Підприємства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що: здійснений судами правовий аналіз операцій Підприємства з ТОВ «Стілко ЛТД» не ґрунтується на первинних документах, складенням яких опосередковувалося виконання цих операцій; податкові накладні та видаткові накладні, складені за операціями позивача з ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р», містять суперечливі відомості щодо номенклатури поставленого товару, а тому не можуть підтверджувати реальність розглядуваних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що спорювані податкові повідомлення-рішення, згідно з якими позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 566 886 грн. (у тому числі 377 924 грн. за основним платежем та 188 962 грн. за штрафними санкціями) було прийнято за наслідками проведення Інспекцією планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, оформленої актом від 18.09.2009 № 5231/23-1/34597568.

Перевіркою зроблено висновок про: протиправне включення платником до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання товару (арматури) на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Стілко ЛТД», тоді як фактичним постачальником цієї продукції виступало відкрите акціонерне товариство "Арселор Міттал Кривий Ріг" (далі - ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг»).

По цьому епізоду Вищий адміністративний суд України, керуючись положеннями підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в ухвалі від 18.10.2012 сформував правову позицію, згідно з якою реальність господарської операції як обов'язкова умова, з якою податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит, визначається не лише наявністю активу, але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції саме заявленим контрагентом.

На підставі цього з огляду на наявні у справі докази (зокрема, залізничні накладні), що свідчать про безпосереднє придбання товару Підприємством у власника товару - ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», касаційним судом було надано вказівку достеменно з'ясувати характер правовідносин між цим вантажовідправником та учасниками оспорюваних за цим позовом поставок, зокрема, за чиїми рознарядками здійснювалося відвантаження товару на адресу позивача, які правовідносини існували між ТОВ «Стілко ЛТД» та ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг». Крім того, судам слід було перевірити, чи мав позивач об'єктивну можливість придбати металопродукцію безпосередньо у вантажовласника, а саме - чи існували обставини, які свідчать про наявність безпосередніх господарських зв'язків між позивачем та ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг».

Втім суди вказаних обставин не перевірили. Фактично висновок судів про отримання товару позивачем у рамках договору комісії від 27.08.2007, укладеного з ТОВ «Стілко ЛТД», мотивований лише посиланням на акти приймання-передачі та податкові накладні, складені названим комісіонером, а також на спірні залізничні накладні. У той же час номінально складені первинні документи не можуть породжувати податкові наслідки. Установлені судами обставини даної справи не підтверджують реальну економічну участь ТОВ «Стілко ЛТД» у реалізації активу позивачеві, позаяк не дозволяють встановити, які фактично дії були вчинені цим контрагентом у переміщенні активу від постачальника (ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг») до позивача у справі. А тому виписані ТОВ «Стілко ЛТД» податкові накладні не можуть слугувати підставою для формування Підприємством податкового кредиту з ПДВ.

По епізоду, пов'язаному з формуванням платником податкового кредиту за фактом перерахування Підприємством на користь ПП "ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р" передоплати за майбутню поставку металопродукції за договором від 17.12.2008, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 18.10.2012 зазначив про необхідність ретельної перевірки фактичного виконання цим постачальником поставок товару у межах строку дії договору з урахуванням умов останнього.

Висновок судів про реальність взаємовідносин позивача та розглядуваного постачальника грунтується на тому, що товар, на який цим постачальником складено податкову накладну від 25.12.2008 № 251401, було отримано Підприємством за видатковою накладною від 15.12.2009 № 133, що відповідає умовам названого договору.

Втім вказані первинні документи не є достатнім документальним підвердженням реального руху активу у процесі його поставки, позаяк містять різні відомості щодо номенклатури поставленого товару, на чому наголосила Інспекція. Обставин щодо фактичного транспортування товару, його прийняття відповідальними представниками позивача, так само як і безпосередніх учасників розглядуваних операцій судами не встановлено. А відтак висновок судів про товарність розглядуваних операцій не підтверджений матеріалами справи та зроблений без врахування вказівок касаційного суду, викладених в ухвалі від 18.10.2012.

В силу вимог частини п'ятої статті 227 КАС висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Оскільки установлені судами обставини справи не підтверджують правильність формування платником податкового кредиту в оспорюваній сумі та відображення спірних операцій у відповідності до їх дійсного економічного змісту, то Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змігнити прийняті у справі судові акти в оскаржуваній частині та відмовити у цій частині позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 у справі № 815/90/13-а змінити в частині задоволення позовних вимог.

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова С.Е. Острович