ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2016 р. м. Київ К/800/15054/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, третя особа (залучена до участі у справі ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.02.2016р.) - Головне управління Державної казначейської служби в Чернівецькій області про визнання дій відповідача щодо ненарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014р.), за період з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. включно відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), а також за період з 09.09.2015р. по 31.12.2015р. включно відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") неправомірними; зобов'язання відповідача провести їй перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014р.), за період з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. включно відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), а також за період з 09.09.2015р. по 31.12.2015р. включно відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за вислугу років, за наявності помісячна та фіксована індексація тощо), а також відпускних, допомоги на оздоровлення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.03.2016р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р., позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру" та за період з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. включно відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області провести ОСОБА_4 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. включно - виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно абзацом 2 ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 25.12.2001р. працює на посаді секретаря судового засідання Шевченківського районного суду м.Чернівці, яка відповідає 6 категорії посад державних службовців; відповідно до наказу №13-К від 13.04.2007р. позивачу з 01.04.2007р. присвоєно черговий одинадцятий ранг державного службовця.

В період з 26.10.2014р. по 31.12.2015р. позивачу нараховувалась й виплачувалась заробітна плата, виходячи з посадового окладу у розмірі мінімальної заробітної плати, яка протягом спірного періоду становила 1218,00 грн.

При цьому, відповідач керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 «Про упорядкування структури та умов праці оплати працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Вважаючи, що при нарахуванні та виплаті їй заробітної плати не були враховані норми Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності 26.10.2014р. і яким внесені зміни до ст.144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ (далі - Закон №2453-VІ) в частині визначення розміру посадового окладу працівників апарату суду, ОСОБА_4 21.01.2016р. звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області з заявою про проведення їй відповідного перерахунку, а в подальшому, оскільки вимоги заявника не були задоволені, - до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26.10.2014р. набрав чинності Закон України від 14.10.2014р. №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), яким внесено зміни до ст.144 Закону №2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VІ.

З 28.03.2015р. Законом України від 12.02.2015р. №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон №192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону №2453-VІ, у ст.147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Наведене узгоджується з положеннями частин 7 та 8 статті 33 Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також ч.2 ст.8 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст.13 Закону №108/95-ВР).

За правилами ст.142 Закону №2453-VІ (у редакції до 28.03.2015р.) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст.143 Закону №2453-VІ).

Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону №2453-VІ у редакції з 28.03.2015р.

З 01.01.2015р. пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015р. установлено, що норми і положення Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова №268), зокрема, її Додатком №47, який залишався незмінним до 09.09.2015р.

Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Таким чином, оскільки з 26.10.2014р. по 09.09.2015р. Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу 2 ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ та ч.1. ст.147 цього ж Закону у редакції з 28.03.2015р. не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 12.07.2016р. у справі №21-1726а16 та від 13.07.2016р. у справах №21-1888а16, №21/1488а16.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 КАС України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог й ухвалює в цій частині нове рішення.

Водночас, ТУ ДСА України в Чернівецькій області порушило питання про компенсування за рахунок Державного бюджету України сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 606,32 грн. та касаційної скарги в сумі 661,44 грн.

Частиною 6 статті 94 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.5 ст.94 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до платіжних доручень від 25.03.2016р. №274 та від 25.05.2016р. №679 відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг відповідно в сумах 606,32 грн. та 661,44 грн., а всього - 1267,76 грн., які підлягають компенсуванню за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області судові витрати у розмірі 1267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) гривень 76 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.