Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/6723/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Загородньої М.О.,

представника позивача Вознюка О.М.,

розглянула в відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, про визнання недійсними та скасування карти відмови та рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати недійсними та скасувати картку відмови №101060000/2013/00668 від 26.07.2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/3000563/2 від 26.07.2013 року, стягнути 6580,33 грн. податку на додану вартість та 2008,08 грн. ввізного мита; стягнути на користь Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області надмірно сплачену суму митних та інших платежів у розмірі 8588,41 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року, позов задоволено, скасовано картку відмови Житомирської митниці Міндоходів №101060000/2013/00668 від 26.07.2013 року та рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/3000563/2 від 26.07.2013 року. Посттановлено стягнути на користь Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області надмірно сплачену суму митних та інших платежів у розмірі 8588 грн. 41 коп. Постановлено відшкодувати з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 183 грн. 53 коп.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська митниця Міністерства доходів і зборів України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" та фірмою PROFILE VOX Sp. z o.o. Sp. k.,ul. Gdyсska 143, 62-004 Czerwonak k.Poznania, Польща укладено прямий зовнішньоекономічний Контракт № 03/2009 від 26.02.2009 року (далі - Контракт) щодо поставки товару (вироби з ПВХ) у відповідності до специфікації, на умовах FCA Czerwonak. Специфікації, що містять докладний опис товару і його ціну, є додатками до цього Контракту. Відповідно до пункту 4 параграфу 2 (ціна) Контракту в ціну товару включена вартість тари, упакування і маркування, а також вартість митного оформлення.

Для митного оформлення товарів позивачем було надано до Житомирської митниці вантажну митну декларацію №101060000/2013/012594 від 26.07.2013 року, в якій приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" визначило митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, а також надало на підтвердження заявленої митної вартості товару наступні товаросупровідні документи: контракт №03/2009 від 26.02.2009 року з додатками; рахунок-фактуру №139300423 від 22.07.2013 року; експортну ВМД; CMR; довідку про транспортно-заготівельні витрати; ДМВ; прайс-лист від 25.10.2012 року; листи від виробника; прайс-листи від 17.10.2012 року та від 01.03.2013 року; специфікацію № 85 від 17.10.2012 року до контракту № 03/2009 від 26.02.2009 року; специфікацію № 91 від 25.02.2013 року до контракту № 03/2009 від 26.02.2009 року; комерційні пропозиції від 17.10.2012 року та від 25.02.2013 року; виписки з бухгалтерської документації.

Митницею було відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації №101060000/2013/012594 від 26.07.2013 р. та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300563/2 від 26.07.2013 року та запропоновано подати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, вказані в рішенні про коригування митної вартості товарів та сплатити платежі в повному обсязі.

Підставою для відмови в оформленні митної декларації за ціною контракту та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 МКУ, подані для митного оформлення, містять розбіжності (контракт та специфікації до контракту, завірені однією особою, проте підписи відрізняються; відповідно до поданих документів встановлено, що товар надходить під торговою маркою "VOX", дана торгівельна марка використовується одержувачем, хоча ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних та є умовою продажу оцінюваних товарів не надавався), відомості використані декларантом не підтверджені документально, а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості відповідно до вимог ст.59-64 МКУ. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях МД № 101060000/2013/010307 від 21.06.2013 року, № 101060000/2013/008612 від 27.05.2013 року, № 101060000/2013/008161 від 18.05.2013 року, № 101060000/2013/011664 від 12.07.2013 року з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено, МК України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або повноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.1, 2 ст.53 МК України).

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Проте, обставини, які були встановлені судами попередніх інстанцій, свідчать про те, що позивачем надано Житомирській митниці для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 вказаного кодексу.

Частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач порушив вимоги ст.53 МК України та безпідставно вимагав надання додаткових документів.

Згідно ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами 3-8 статті 57 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. ст.59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. ст.59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.

Оскільки позивачем були надані всі документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару, то для витребування висновку про якісні та вартісні характеристики товару підготовленого спеціалізованими експертними організаціями не було підстав (заявлений товар відповідно до Контракту № 03/2009 від 26.02.2009 р. неодноразово декларувався і митна вартість за ціною контракту була підтверджена митним органом).

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом, що збільшило загальну вартість митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, проте як позивачем в свою чергу було надано митному органу та до матеріалів справи всі витребовувані в нього додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору.

Крім того, відповідач не обґрунтував, що числові значення складових заявленої позивачем митної вартості товарів не підтверджуються та не доведено, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що оскаржуване рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/3000563/2 від 26.07.2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № 101060000/2013/00668 від 26.07.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли висновку, що позовна вимога про поверненню позивачу сплачених митних платежів підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Аналіз положень Митного кодексу України дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, постановляючи у цій справі рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого ввізного мита, фактично визначив митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінив митний орган.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми митних платежів належить скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у цій частині.

Керуючись ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області надмірно сплаченої суми митних та інших платежів у розмірі 8588 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 41 (сорок одна) коп. та прийняти у цій частині нову постанову.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області надмірно сплаченої суми митних та інших платежів у розмірі 8588 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 41 (сорок одна) коп. відмовити.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: