Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/29864/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013р. у справі

за позовом Федерації професійних спілок Рівненської області

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4

про визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И В :

2.04.2012р. Федерація професійних спілок Рівненської області (далі Федерація профспілок) звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області (далі Пенсійний фонд), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила скасувати рішення відповідача від 20.05.2011р. в частині включення до стажу, що дає право на призначення ОСОБА_4 наукової пенсії, період роботи в Федерації професійних спілок Рівненської області з 18.10.1972р. по 18.10.1989р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013р., позов задоволено частково. Зобов'язано Пенсійний фонд виключити із розпорядження №81112 від 20.05.2011р. відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеного за Законом України "Про наукову і наукову-технічну діяльність" наукового стажу ОСОБА_4 в період роботи у Федерації профспілок з 18.10.1972р по 18.10.1989р., з моменту призначення такої наукової пенсії.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Пенсійний фонд звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях позивач зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні 2011р. ОСОБА_4 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії на підставі статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність". При цьому, серед інших документів, що підтверджують у нього наявність наукового стажу, ОСОБА_4 надав довідку Федерації профспілок №01/141 від 15.06.2010р. про те, що він працюючи у позивача в період з 18.10.1972р. по 18.10.1989р. здійснював організаційно-методичну, науково-дослідницьку та науково педагогічну діяльність, яка відповідає галузі науки, за якою йому присуджено вчений ступінь.

На підставі наданих документів, враховуючи, крім іншого, довідку Федерації профспілок №01/141 Пенсійним фондом прийнято рішення про призначення ОСОБА_4 пенсії, передбаченої статтею 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

Позивачем фактично заявлено адміністративний позов про оскарження дій Пенсійного фонду щодо призначення ОСОБА_4 пенсії, передбаченої положенням Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність". При цьому, свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з липня 2011р. Пенсійний фонд почав відшкодовувати з Федерації профспілок різницю між сумою пенсії, призначеної ОСОБА_4 за Законом "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів. Ці дії Пенсійного фонду позивач вважає протиправними, оскільки Федерація профспілок не є науковою організацією, а посади, які обіймав ОСОБА_4 під час роботи у позивача, не дають підстав для призначення наукової пенсії.

Частково задовольнивши адміністративний позов та зобов'язавши відповідача "виключити із розпорядження №81112 від 20.05.2011р. відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної за ЗУ "Про наукову і наукову-технічну діяльність" наукового стажу ОСОБА_4 в період роботи у Федерації професійних спілок Рівненської області з 18.10.1972р по 18.10.1989р., з моменту призначення такої наукової пенсії" суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог та помилково виходили з того, що вказане розпорядження є рішенням суб'єкту владних повноважень, яке містить вимогу до позивача здійснити відшкодування.

Механізм фінансування різниці у розмірі пенсій внормовано Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. N372.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Отже, розпорядження Пенсійного фонду №81112 від 20.05.2011р. не зобов'язує Федерацію профспілок здійснювати виплату різниці та не може бути предметом оскарження у справі адміністративної юрисдикції.

Відповідно до статті 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В своїй постанові від 24.02.2015р. у справі 21-34а15 Верховний суд України зазначив наступне :

" За змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

ОСОБА_1 оспорив накази, які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього…

Посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки зазначені накази не стосуються його безпосередньо".

Оскільки рішення відповідача щодо призначення ОСОБА_4 пенсії, передбаченої Законом "Про наукову і науково-технічну діяльність", є правовим актом індивідуальної дії і не стосується безпосередньо Федерації профспілок, останні не можуть оскаржувати його в порядку адміністративного судочинства, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що судові рішення повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 222,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Федерації професійних спілок Рівненської області відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз