Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/9991/62483/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Мартиненко Г.В.,

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року

у справі № 2а-1670/1686/12

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 812173,95 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року позов був задоволений у повному обсязі. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 податковий борг з податку з доходів фізичних осі у сумі 812173,95 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог, заявлених у позовній заяві від 26 березня 2012 року за вих. № 3641/10/10-044, позивач посилався на те, що Кременчуцькою ОДПІ в Полтавській області була проведена виїзна позапланова документальна суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 березня 2008 року, результати якої оформлені актом від 08 серпня 2008 року № 2049/17-305/НОМЕР_1, за висновками якого було встановлено порушення підприємцем вимог підпункту статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», підпунктів «в», «є», пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за період з 01 жовтня 2006 року по 31 березня 2008 року на загальну суму 812173,95 грн. (арк. справи 19-95)

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ в Полтавській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003601702/0/3898 від серпня 2008 року (без дати), яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ОСОБА_2 суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 812173,95 грн. (арк. справи 17).

Також, Кременчуцькою ОДПІ в Полтавській області були сформовані та надіслані відповідачу перша № 1/41 від 20 січня 2010 року та друга № 2/607 від 05 березня 2010 року податкові вимоги на суму 170640,09 грн. (арк.. справи 6).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки податкове повідомлення-рішення №0003601702/0/3898 від серпня 2008 року (без дати) не було оскаржене підприємцем ані в адміністративному, ані в судовому порядку, то у відповідача існує узгоджена сума податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 812173,95 грн., яка підлягає стягненню до бюджету.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час звернення до суду з вказаним позовом) визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно абзацу 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області вказувала, що податкове повідомлення-рішення було оскаржене підприємцем до суду, а також на те, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року у справі № 2-а-13810/08-8233/09 позову був задоволений, податкове повідомлення-рішення №0003601702/0/3898 від серпня 2008 року (без дати) - скасоване. Також, податковий орган вказував, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року було скасовано, а у позові - відмовлено (арк. справи 3).

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Разом з цим, право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) податковим органом першої та другої податкових вимог платникові податків у порядку, передбаченому пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, на дату виставлення відповідачу першої та другої податкових вимог податкове зобов'язання, визначене згідно податкового повідомлення-рішення №0003601702/0/3898 від серпня 2008 року (без дати), було неузгодженим.

За таких обставин, колегія суддів вказує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом касаційної інстанції враховано, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2013 року (К-24736/10) постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року у справі № 2-а-13810/08-8233/09 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна